З 1 жовтня 2026 року в українських вишах та закладах фахової передвищої освіти стартувало вивчення дисципліни «Основи національного спротиву». Масштаб нововведення породив чимало чуток, побоювань і відвертих міфів у студентському середовищі. Чому побоювання про обов’язкові полігони та військкомати не мають нічого спільного з реальністю? Про це, а також про те, як насправді викладають новий предмет, ми поговорили з керівником Черкаського обласного центру підготовки громадян до національного спротиву Олександром Гащуком.
— Нова дисципліна стартувала на початку жовтня. Чому навколо неї одразу виникло стільки міфів? Найчастіше доводиться чути страхи про те, що студентів нібито змусять підписувати контракти, відправлять на полігони чи одразу поставлять на військовий облік.
— Це — класичний ефект інформаційного вакууму, коли люди чують словосполучення «національний спротив» чи «військова справа» й додумують зайве, — зазначив Олександр Гащук. — Раз і назавжди закриймо ці міфи, спираючись на офіційні документи МОН і типову програму. Вивчення дисципліни не передбачає складання військової присяги, проходження медичного огляду для військової служби, прибуття до ТЦК та СП чи здобуття військово-облікової спеціальності. Ніхто не набуває статусу військовозобов’язаного через цей предмет. Головна мета інша — дати молоді базові життєво необхідні навички безпеки в умовах сучасних реалій. Це — про збереження життя, а не про армійську службу.
— Дехто вважає, що студентам читатимуть сухі статути або застарілі лекції з цивільної оборони. Що насправді вивчатимуть молоді люди?
— Програма — дуже практична й сучасна. До неї входять 11 ключових модулів, які базуються на реальному досвіді нинішньої війни. Серед них немає нічого зайвого, лише те, що сьогодні рятує життя:
– домедична допомога: як діяти в критичних ситуаціях, що мати в аптечці та як нею користуватися;
– інженерна підготовка та мінна безпека: правила поведінки при виявленні вибухонебезпечних предметів;
– психологічна підготовка: базові навички саморегуляції та першої психологічної допомоги в екстремальних умовах;
– військова топографія і зв’язок: орієнтування на місцевості та правила безпечного користування засобами зв’язку;
– захист від ЗМУ: види загроз та порядок дій під час їх виявлення;
– а також — тактична, вогнева підготовка (включно із заходами безпеки при поводженні зі зброєю), виживання та вивчення міжнародного гуманітарного права.
Це — прикладні знання, корисні для кожного громадянина, незалежно від статі чи майбутньої професії.
— Чому важливо, щоб цей предмет викладали якісно та без формалізму?
— Ми маємо справу з поколінням, яке живе в умовах постійних безпекових викликів. Завдання держави — не налякати чи створити зайву бюрократію, а надати молоді впевненість. Коли студент знає, як накласти турнікет, як діяти при мінній небезпеці або як зберегти самовладання в критичній ситуації, він відчуває себе більш захищеним. Наша мета — сформувати стійке суспільство, де кожен розуміє правила безпеки та вміє діяти грамотно. А всі міфи розвіюються дуже просто: достатньо відкрити типову програму та почитати, чого саме там навчають.
Надія СІЧКАР
