Багато керівників агропідприємств нині перебувають у розпачі, бо їхні господарства опинилися в скрутному становищі. І найчастіше це тому, що ніде подіти вирощений урожай. Бо ні масового продажу, ні нормальної ціни і на зернові, й на технічні культури немає. А тим часом осінь іде, треба молотити пізні культури, а куди висипати намолочене збіжжя, якщо сякий-такий зерносклад заповнений нереалізованими ранніми зерновими? Так само, як і зернотік. Немає реалізації — немає куди й свіжий намолот приткнути… Тож чи варто молотити?
Більш-менш спокійно почуваються лише ті агропідприємства, які свого часу не пішли шляхом руйнування господарських споруд, успадкованих від попередників-колгоспів, а потихеньку реконструювали колишні корівники, телятники, свинарники чи птахоферми, перетворюючи їх у бокси для техніки, склади чи бодай хоч комори. У виграші такі СПОП, СТОВ, ПП чи СФГ тепер, коли проблема зберігання збіжжя постала на весь зріст, цієї теплої осені. Бо хоч і реалізація буксує, однак зібраний урожай — під накриттям, надійно схований від негоди.
До таких агропідприємств належить і СТОВ «Благодатне», що на Золотоніщині в селі Благодатне (колишня Чапаєвка). Коли я поцікавився в директора «Благодатного» Олександра Анатолійовича Марченка, як іде комплекс осінніх польових робіт, то почув:
— Потихеньку. Відсіялися. На всій запланованій площі завершили сівбу як озимого ячменю, так і озимої пшениці. Сою всю зібрали, і соняшник закінчили молотити. Жнива перейшли повністю на кукурудзяні плантації. Вже зібрали 10 відсотків площі кукурудзи.
Роботи у «Благодатному» тривають щоденно, хіба що дощ їх зупиняв. Бо намолочене є куди сховати. І сою засипали в засіки, і соняшник, і кукурудзу є куди приткнути. А все тому, що попередник Олександра Анатолійовича — його батько Анатолій Васильович увесь час пристосовував і переробляв підходящі приміщення під склади. Будувалися ним і нові ангари для техніки, мінеральних добрив та збіжжя. А головне — потихеньку, щось за рік-два (а щось і довше) перероблялися наявні споруди під складування збіжжя. Цю традицію батька продовжив і син. Потроху Олександр Анатолійович і новою технікою обзаводиться. Ось і цього року новий «джондірівський» зернозбиральний комбайн S-780 придбали. Комбайнер Юрій Горьовий, який уже випробував новинку на полі кукурудзи, говорить:
— Комбайн — не рівня тим, що у нас є, хоч і ті непогані. Але цей — більш сучасний і потужніший. Було б лише що молотити…
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. с.Благодатне Золотоніського району
