І такий збіг робіт у цьому сільгосппідприємстві вже спостерігається майже десяток років. А, якщо бути точнішим, то відтоді, як СТОВ «Верхнячка-Агро» почало займатися овочівництвом. І хоча площу під овочеві культури виділили порівняно не дуже велику, однак господарювати на ній взялися не дідівськими методами, а по сучасному. Більше того: на цих кількох гектарах колишнього фермського дворища запровадили найпередовішу європейську агротехнологію вирощування двох культур — огірків і помідорів. А оскільки ставлення до овочівництва було серйозним, без жодних спрощень та ігнорувань європейської технології, то й результат одержали відразу: цей шматочок землі у відділенні «Яворець» забезпечив несподівано високий урожай обох культур. Відтоді ділянка щорічно радує трудівників СТОВ гарними зборами як огірків, так і помідорів. Не винятком є й нинішній рік.
Сапа пішла у відставку
Ініціатором розвитку овочівництва у «Верхнячці-Агро» був Юрій Ковач, який тоді очолив агрономічну службу господарства. Юрій Ласлович овочами займався ще в своїй рідній Осітній, тому мав певний досвід у цій царині. А коли став головним агрономом сільгосппідприємства у Верхнячці, то вирішив продовжити цю справу й тут. І, звичайно ж, з урахуванням сучасного розвитку овочівництва в європейському зарубіжжі. Площу під овочі підготували ретельно, бо Юрій Ласлович пояснив, що робиться це не на один рік, а, можна сказати, — назавжди. Тож із ґрунту колишніх вигульних майданчиків та обор вибрали каміння, уламки бетону, металобрухт, а поверхню старанно вирівняли. Нанесли розмітку майбутніх рядків і вздовж кожного поклали шланги краплинного зрошення, прикрили їх агроплівкою. Було (щоправда — небагато) й тих, хто говорив, що це ж — великі затрати, що овочі можна без цього вирощувати. Таким опонентам Юрій Ковач терпляче пояснював, що все це робиться не на один сезон, що і плівка, і шланги працюватимуть на врожай тривалий період у майбутньому. Ось так виникла овочева плантація на околиці Верхнячки. Найхарактернішою її особливістю є те, що, на відміну від овочевих грядок по присадибних ділянках селян, тут не порядкує сапа. Бо овочівникам просто немає потреби брати її в руки. Спокійно ставляться в СТОВ і до приходу неймовірної спеки: краплинне зрошування виручає тут беззаперечно. І жодна краплина вологи не втрачається: грунт уздовж рядка надійно прикритий агроплівкою, випаровування практично відсутнє.
Європейські гібриди — поза конкуренцією
— В Європі вистачає гібридів як огірків, так і помідорів, вибирай на свій смак найкраще, — говорить генеральний директор СТОВ «Верхнячка-Агро» Юрій Ласлович Ковач. — Ми вибрали те, що нам підійшло. Огірків сіємо два гібриди — Пролєкс та Нейліна. Перший займає 70 відсотків площі, другий — 30. Обидва родять чудово, цього року продали їх уже понад 50 тонн. А серед помідорів лідером був і є гібрид Солероссо. Він дає тверді м’ясисті плоди, які чудово транспортуються та консервуються. Маємо й два номерні гібриди помідорів, які, схоже на те, що не поступаються ні врожайністю, ні якістю Солероссо. І на огірки, і на помідори був та є стабільний попит: увесь їхній урожай уже не один рік у нас повністю закуповує консервне підприємство з Кіровоградщини. Помідорів уже реалізували понад 50 тонн, а ще ж і піку врожайності не настало, так що буде що збирати.
За порядком на овочевій плантації слідкує бригадир овочеводів Микола Костянтинович Рак, який до цього тут пропрацював не один рік.
Силосна кукурудза — чудова
Водночас зі збиранням урожаю помідорів, у СТОВ «Верхнячка-Агро» тривають і силосні жнива. Адже це агропідприємство веде й тваринницьку галузь, має гарну молочно-товарну ферму. А коровам треба силосу, бо це — головний соковитий корм для них.
— Силосозбиральний комбайн працює цілий день, зібрану масу від нього перевозять дві наші вантажні автомашини під керівництвом Богдана Новосельського та Олександра Сонгаля та ще шість вантажівок, додатково залучених, — говорить головний агроном СТОВ Юрій Олександрович Мосійчук. — Гібрид кукурудзи Аншлаг виріс чудовий: стебла — високі, качани — довгі, повнозернисті. Врожайність із кожного гектара — понад 300 центнерів зеленої маси.
Додам до слів Юрія Олександровича, що маса — дійсно зелена, далися взнаки дощі, які були на Христинівщині значно рясніші, ніж на Шполянщині чи Смілянщині.
— Урожай маси такий гарний, що, без сумніву, зробимо півторарічний запас силосу, — додає генеральний директор Юрій Ковач. — Більше того, бачимо, що для цього не доведеться абсолютно всю площу, відведену на силос, скошувати. Десь гектарів 50-60 залишиться на зерно.
І овочі, й ферма зараз виручають
Продаж зерна зупинився ще в липні, тож СТОВ зіткнулося з проблемами, породженими обвалом цін на збіжжя так, як і всі агропідприємства. Але воно працює, не зупиняється.
Цікавлюся в Юрія Ковача, завдяки чому «дихає» СТОВ.
— Звичайно, допомагає виживати в цій скруті як овочівництво, так і тваринництво, — пояснив Юрій Ласлович. — І з овочів, і з молока є якась копійка, хай і не дуже велика, але є. І йде вона, насамперед, на зарплату людям, частково — на оплату спожитої електроенергії. Може, якась дещиця лишиться й на придбання пального, бо ж на черзі — осіння сівба, підготовка ґрунту для неї. Болюче діставала неймовірна спека, але ще більшим є брак людей: чоловіки воюють, багато народу виїхало за кордон, залишилися жінки, діти та старики. Але впевнений, що витримаємо, виживемо, подолаємо труднощі. Аби лише настав мир.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Христинівщина
