«Мені — 30, про яку пенсію мова?» — саме так реагує більшість сучасних українців на розмови про старість. Для молодих людей старість здається чимось із паралельного світу, а державна пенсійна система — рудиментом минулого. Проте час минає швидко. І запитання, на що жити через 25-30 років, постане перед кожним. Тож чи варто сучасним 30-річним розраховувати на допомогу держави?
Формально пенсійна реформа в Україні розпочалася ще у 2004 році, коли ухвалили базові закони про обов’язкове державне та недержавне пенсійне забезпечення. Новий поштовх вона отримала у 2017 році, а законодавчі кроки щодо повноцінного запуску накопичувального рівня відбуваються просто зараз.
У чому суть реформи? Україна намагається перейти від застарілої радянської системи до сучасної трирівневої моделі. Перший рівень — солідарна система (те, що є зараз: працюючі утримують пенсіонерів). Другий рівень — обов’язкова накопичувальна система (частина податків іде на особистий накопичувальний рахунок). Третій рівень — добровільне недержавне пенсійне забезпечення (це — власні заощадження та накопичення, які кожен може формувати самостійно, обираючи зручні для себе фінансові інструменти, дозволені законодавством через «лайфові» страхові компанії, недержавні пенсійні фонди і банки).
Законом України передбачено три легальні шляхи для створення власних пенсійних накопичень по цьому рівню. Ви можете обрати один із них або комбінувати кілька:
1) недержавні пенсійні фонди: спеціалізовані установи, які професійно інвестують ваші внески в економіку, щоб захистити їх від інфляції та примножити до моменту вашого виходу на пенсію;
2) компанії зі страхування життя («лайфове» страхування): дозволяють не лише накопичувати капітал до визначеного віку, а й забезпечують страховий захист здоров’я та життя протягом усього терміну дії договору;
3) банківські пенсійні депозити: спеціальні довгострокові депозитні рахунки в банках, призначені для накопичення коштів із можливістю подальших виплат.
Чому реформа була необхідна? Причина проста й невблаганна — демографія. Солідарна система працює лише тоді, коли кількість працюючих людей значно перевищує кількість пенсіонерів. В Україні ж через старіння нації, низьку народжуваність та масову міграцію ситуація стала критичною: один працюючий сьогодні фактично утримує одного пенсіонера. Без кардинальних змін солідарна система фінансово виснажується.
Якщо вам сьогодні 30-35 років, варто усвідомити головне: виплати із солідарного (першого) рівня для вашого покоління будуть мінімальними. І це лише в тому випадку, якщо ви взагалі зможете виконати всі необхідні умови для їх призначення. Головна умова — це страховий стаж. Протягом останніх років кількість необхідного стажу постійно зростає. Якщо раніше для виходу на пенсію вистачало 15-20 років, то вимоги поступово підняли до 35 років офіційної праці зі сплатою внесків. Яким буде цей поріг через 20-25 років — передбачити важко, але тенденція очевидна: вимоги тільки жорсткішатимуть.
З огляду на фріланс, неофіційну зайнятість, періоди вимушеної безробітності чи роботу за кордоном, зібрати необхідну кількість років офіційного стажу для багатьох 30-річних стане складним квестом. А без повного стажу людина ризикує залишитися лише з базовою соціальною допомогою від держави.
Усі європейські країни вже давно пройшли цей шлях і дійшли висновку: порятунок — у третьому рівні: кожна людина має накопичувати на старість самостійно. Як живуть пенсіонери в Німеччині, Польщі чи Скандинавії, які подорожують світом і насолоджуються життям? Секрет — не в державних виплатах, а в тому, що протягом життя вони активно використовували третій рівень пенсійної системи — недержавні пенсійні фонди, програми накопичувального страхування життя та приватні інвестиційні інструменти.
Головна порада для тих, кому сьогодні 30+: чекати, що держава через 30 років виплачуватиме вам гідну пенсію без умов та застережень, — це небезпечна ілюзія. Почніть самі створювати свою пенсію просто зараз.
Людмила ЛИТВИНЕНКО, фінансовий консультант
