Відомий в Україні вчений і освітянин, краєзнавець, громадсько-політичний діяч, дипломат, лицар високих нагород, лауреат престижних премій, будівничий духовної сфери Черкащини й багаторічний професор ЧНУ Анатолій Юзефович Чабан цими вересневими днями зустрів 80-річчя від дня народження.
Першоджерела життєвого поступу
Пенати Анатолія Чабана знаходяться в с.Джулинка (Вінниччина) — чималенькому поселенні на Південному Бузі з понад 300-літньою історією, котре свого часу мало статус райцентру. А народжений він 9 вересня повоєнного 1946 р. Улюбленими шкільними наставниками Анатолія були вчитель математики Г.П.Бондаренко та історії М.К.Частковський, а справжнім кумиром шкільної юності став місцевий віртуоз, учитель співів С.Л.Лихенко. Саме від нього наш герой отримав уроки вокалу, а також гри на клавішних, струнних і духових інструментах.
Утім батькові, Юзефу Прокоповичу, дуже хотілося, аби єдиний син продовжив його професійний шлях, здобувши ветеринарну освіту. Хлопець, було, пристав на батьківське наполягання, вступив після восьмирічки до технікуму ветеринарної медицини в Молдавії, одначе до навчання так і не приступив. Зрозумів, що це — не його стезя, адже з дитинства марив військовим флотом. Здобувши середню освіту в місцевій школі (її, до речі, закінчив зі срібною медаллю), подався до Ленінграда, аби вступити до тамтешнього вищого військово-морського училища. Та не судилося: не пройшов за станом здоров’я.
Після першої життєвої невдачі Анатолій подався до територіально близької Умані, де в 1964 р. вступив на фізико-математичний факультет педагогічного вишу. Проте буквально через два місяці навчання А.Чабана запросили на роботу вчителем рідної школи, й відтак розпочався понад 60-річний трудовий стаж. Як студенту-заочнику педінституту, Анатолієві було довірено викладання історії та співів (з огляду на його вподобання та вміння).
А потім — справді карколомне сходження щаблями владної кар’єри. У 19 років став очільником районного будинку піонерів, а через лічені роки — одним із лідерів молоді Ульяновського району, згодом — міста Умань, а потім — і всієї Черкащини. Такий вражаючий феномен кредиту довіри, який супроводжував Анатолія Юзефовича все його життя, пов’язаний із такими його особистісними якостями, як ініціативність, фаховість, постійна готовність до самовдосконалення, суголосність службовим викликам, комунікативність.
Шлях довіри й відповідальності
Утім, кар’єризмом він ніколи не страждав, і ось кілька прикладів для ілюстрації означеного. Залишивши посаду секретаря молодіжної організації, А.Чабан повернувся на стаціонарне відділення Уманського педінституту. А вже дещо пізніше (1972 р.) ошелешив усіх тим, що пішов служити рядовим у танкові війська Збройних Сил. Адже розумів, що молодіжний ватажок, якщо він розраховує на розуміння й підтримку, має пройти усі віхи життєвого становлення.
Згодом навчався в одному з найпрестижніших навчальних закладів колишнього СРСР — Академії суспільних наук. Під час навчання Анатолій Юзефович остаточно визначився із фаховим вибором, вирішивши присвятити своє подальше життя служінню Кліо. У вільний від занять час годинами просиджував у бібліотеках та архівах, збираючи матеріали для кандидатської дисертації, яку захистив відразу після завершення навчання в академії.
Від 1991 року, залишивши посаду другої керівної особи Черкащини, Анатолій Юзефович розпочав викладацьку діяльність у Черкаському педінституті, разом із О.Г.Перехрестом став фундатором історичної освіти, очолив першу в цьому виші кафедру історії України.
Покликаний Кліо
А потім був блискучий захист докторської дисертації з цілинних проблем історії Середньої Наддніпрянщини, котра стала взірцем наукового краєзнавства, обґрунтовувала етно- й державотворчу місію цього краю, водночас, викликала чимало дискусій в академічних колах. Утім, у своїх концептуальних висновках Анатолій Юзефович отримав підтримку з боку таких відомих вчених, як академіки В.А.Смолій, П.Т.Тронько, професори М.Д.Березовчук, Ю.Ю.Кондуфор та ін.
Коло науково-творчих зацікавлень професора А.Чабана — вражаюче розмаїте. Його цікавить минувшина рідного краю, козацька доба, українське державотворення за Б.Хмельницького та його наступників, яскраві постаті історії й сьогодення тощо. Водночас, ґрунтовно займається проблемами цивілізаційного вибору України на шляху до Європи та історією повсякдення. Гідним наслідування є й розлогий творчий доробок ювіляра, котрий станом на сьогодні сягнув понад 350 публікацій, а це — ґрунтовні монографії, науково-популярні та публіцистичні видання, навчальні посібники, статті тощо. Одним із небагатьох черкаських істориків А.Чабан обраний академіком Української академії історичних наук.
У Анатолія Юзефовича були й роки повернення на державну службу. В 2000 р. він обійняв посаду заступника голови Черкаської ОДА з гуманітарних питань і встиг зробити доволі багато для збереження історико-культурної спадщини Шевченкового краю.
Є в А.Ю.Чабана унікальний досвід дипломатичної служби, адже він упродовж трьох років (2003-2006) перебував у ранзі першого секретаря Посольства України в Республіці Казахстан. Як повпред нашої держави, Анатолій Юзефович активно співпрацював із культурно-просвітницькими центрами українців Казахстану, відвідав шевченківські місця, яких досить багато в цій державі, надав консультативну допомогу місцевим музейникам, прочитав близько 80 лекцій із історії та сьогодення України тощо.
У 2010 р. професор А.Ю.Чабан повернувся в стіни рідного університету, деякий час очолював кафедру історіографії, джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін (2006-2008 рр.), а потім перебував на посаді професора кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки (до 2025 р.).
Унікальні заслуги А.Ю.Чабана перед рідним краєм та Україною пошановано високими відзнаками: він є лицарем орденів «Знак Пошани», Данила Галицького та Нестора Літописця, удостоєний звання лауреата краєзнавчих премій ім. академіка П.Тронька та ім.М.Максимовича, а також народного учителя О.Захаренка. Професор є почесним краєзнавцем України.
Берегинею родини ювіляра є його дружина Людмила Павлівна, з котрою прожили душа в душу вже понад 55 літ. Повсякчас професор подумки лине до далекої Нової Зеландії, де мешкає його донька Наталя — докторка наук, професорка Кентерберійського університету й Президент Асоціації україністів Австралії та Нової Зеландії.
Нині А.Чабан кинув життєвий якір за океаном, у США (місто Нью-Брансвік, штат Нью-Джерсі), куди запросила його на помешкання молодша донька Ольга (доктор філософії у галузі педагогіки, працює менеджером та викладачем в Рутгерському дослідницькому університеті). Має ювіляр і двох онучок: Майю та Селію.
Глава родини не поспішає віддаватися насолоді заслуженого спокою. У західній півкулі, за 8 тис. км від своєї Батьківщини, він, як і досі, продовжує невтомно пропагувати українство та знайомити американців із історією й культурою Шевченкового краю. На сторінках найстаршої в США україномовної й широко тиражованої газети «Свобода» за чотири воєнні роки побачили світ понад 20 його статей, присвячених видатним постатям та знаковим битвам в Україні. За час вимушеної еміграції професор встиг видати й дві книги. Зокрема, в 2023 р. вийшла друком монографія, присвячена сільському побуту Середньої Наддніпрянщини. А під його ювілей у черкаському видавництві «Вертикаль» видрукований збірник історико-публіцистичних нарисів «Особа в історії».
Віка й здоров’я, активного довголіття, нових творчих злетів, вельмишановний ювіляре!
Григорій ГОЛИШ, директор наукової бібліотеки ім.М.Максимовича ЧНУ ім.Б.Хмельницького, доцент
