Оберігають гори й Бог
Закарпаття, крайній південний захід України, під час російського вторгнення стало одним із найбільш безпечних регіонів. Утворена 22 січня 1946 року, ця область — унікальна за географічним розташуванням та природно-кліматичними умовами. Сюди зійшлися кордони чотирьох країн ЄС — Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії. Тут поєдналася історія різних цивілізацій.
Закарпатська область — єдина в Україні, де не запровадили комендантську годину. Тут рідше чути сигнали повітряної тривоги.
— З початку повномасштабної війни всі 64 територіальні громади області включилися й автономно почали працювати на підтримку країни, — сказав під час зустрічі з журналістами голова Закарпатської ОВА Віктор Микита. — У перші дні до нас приїхали 600-700 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Виникла потреба їх розмістити й нагодувати. Далі сотні тисяч вирушили за кордон, переїхали до інших областей, повернулися додому. Тож нині в нас проживають близько 300-350 тисяч ВПО, з них 150 тисяч — офіційно зареєстровані. Інші не реєструвалися, але ми бачимо й відчуваємо це за навантаженням на інфраструктуру. Регіон почувається у відносній безпеці. Хоча в Закарпатті був приліт: торік ворог мав намір влучити в електропідстанцію в горах. Тож хтось каже, що нас захищають гори, хтось — нас захищає Бог. Але ми розуміємо, що завдяки впровадженню важливих безпекових заходів до нас нічого не долітає.
Очільник Закарпаття взяв на себе сміливість стверджувати про нову потужну хвилю інвестиційної привабливості області в останні роки ворожого вторгнення.
— Важливе питання, яке ми поставили перед собою, — зберегти українську економіку, — зазначив Віктор Микита. — Під час війни економічний і військовий сектори — це дві нерозривні частини: якщо немає економіки, немає й армії. Якщо на Сході, де йдуть військові дії, успішно борються ЗСУ, то на Заході має бути успішний економічний фронт.
У цей регіон із прифронтових територій активно перемістився бізнес: лише торік — близько 400 компаній, що становить 47% від усіх переміщених бізнесів у країні. Для них підготували 290 майданчиків різного типу й форм власності, що стояли пусткою ще з часів розпаду союзу. Економіка на цій території останні три десятиліття фактично не розвивалася, хіба торговельна й туристична мережі. Релоковані підприємства привнесли інвестиції. За словами очільника області, з кожним керівником нового бізнесу спілкувався особисто. Спільно допомагали, як могли:
— Перше питання було: скажіть нам технічне завдання, — деталізував співпрацю Віктор Федорович. — Що ми повинні зробити, щоб підприємства скоріше релокувалися. І ми допомагали: Укрзалізниця безкоштовно перевозила обладнання, фахівці обленерго безоплатно чи в борг здійснювали підключення. Поліція, податкова, адміністрація, голови громад робили все від них залежне, щоби підприємства якнайшвидше відновили роботу. А коли почали працювати, відчули брак робочої сили. Парадокс: прибули 300 тисяч ВПО, створено 7 тисяч робочих місць, але трудових ресурсів не вистачало.
Закарпаття ніколи не мало ринку праці: люди роками були орієнтовані на заробітки. Тож, щоб під час війни зберегти трудові ресурси, влада і бізнес започаткували програми будівництва житла, зокрема готельного типу, що надається в безоплатне користування на час роботи, а також сільського типу, для багатодітних родин. Швидкими темпами розвивається інфраструктура. Створили банк землі, що не використовується, всі незайняті ділянки передали забудовникам. За допомогою міжнародних організацій у занедбаних будівлях після відновлення створили 100 шелтерів, де проживають близько 5 тисяч людей.
Найбільше в Закарпаття перебазувалися підприємства ІТ-індустрії, сфери послуг, переробної промисловості, будівництва. Завдяки їхній діяльності забезпечено значний приріст економіки, ВВП.
Закарпаття всіма силами підтримує ЗСУ: при обсязі бюджету, що займає 21 місце в Україні, область посідає шосте місце за фінансуванням оборонних заходів.
Діти можуть вчитися безпечно
Про те, які управлінські рішення допомагають наповнювати бюджет і вирішувати соціальні проблеми, розповіли в Мукачівській міській громаді. Заступниця міського голови Юлія Тайпс і начальник управління освіти, культури, молоді та спорту Михайло Лабош акцентували на підготовці освітніх закладів до безпечної діяльності в умовах війни. До початку навчального року коштом міського бюджету відремонтували й створили нові укриття, започаткували програми й освітні проєкти, впровадили інноваційні практики.
Цікавий досвід: у всіх мистецьких закладах громади скасували плату за навчання на період війни. Ці витрати покриваються за рахунок місцевого бюджету. Такий підхід дав можливість зберегти педагогічні колективи та учнівський контингент.
— Навчальний рік організований у всіх школах, садочках, закладах позашкільної освіти за очною формою. Безпекові заходи дають можливість і надалі, після війни, безпечно навчати наших дітей, — зазначила Юлія Тайпс.
Михайло Лабош доповнив: на всі потреби для облаштування освітянських укриттів торік використали з бюджету 23 мільйони гривень. Цього року — ще 5 мільйонів.
В одній із місцевих шкіл продемонстрували надійне укриття, що в роки холодної війни вбачалося як протирадіаційне. Стіни — майже метрової товщини. Двері зачиняються герметично, облаштована система вентиляції. Війна змусила його відремонтувати: поштукатурити стіни, оновити вентиляцію, підлогу. Провели wi-fі, встановили електрообігрівачі, конвекторне опалення, кулери з питною водою, облаштували туалети. За кожним класом закріплена окрема кімната, де можна не лише перечекати небезпеку, а й проводити уроки. На випадок біди є додатковий підземний вихід, що з’єднує будівлю з сусіднім закладом.
У школах, де не було підвалів, поставили фортифікаційні захисні екрани з бетонних блоків за правилами двох стін. Дозволи на це давали відповідні служби.
Керівники Мукачівської громади, що стала лідером Закарпаття з надходжень до місцевого бюджету, запевняють: половину надходжень із казни віддають на потреби української армії. Не планують і не здійснюють капітального будівництва — виконують лише аварійні й поточні ремонти. Розвиток громади — після війни. Нове житло будується, але це викликано нагальними потребами розміщення ВПО.
Театр як терапія
Закарпатський обласний театр драми та комедії відкрили в місті Хуст 2019 року. Гарно облаштована зала храму Мельпомени, з урахуванням місць на балконі, вміщує 214 глядачів. У репертуарі — понад два десятки вистав. Молода талановита команда створює сучасні вистави, що супроводжуються оркестром. Вони проходять із аншлагами, особливо популярні серед молоді. Театр із приємністю відвідують як жителі Хустського району, так і гості Закарпаття.
63% бюджету для утримання культурного закладу заробляють самотужки. Вартість квитка для дорослих — 200 гривень, дітям — удвічі дешевше. Для захисників і ветеранів війни — перегляд безплатний. Чимало вистав присвячують збору коштів для підтримки ЗСУ. Для допомоги фронту презентували «Останнє танго в Хусті», на черзі — «Гуцулка Ксеня». Ініціювали й благодійні постановки для дітей.
Директорка театру Олеся Чепелюк каже, що під час воєнного стану позиціонують театральну діяльність як терапію, своєрідну пігулку щастя, що дає можливість хоч на деякий час призабути про жахи війни. Водночас актори мають можливість зі сценічного майданчика сказати те, що хотіли б розповісти світу. Через призму гумору показати, де зло, а де — добро. Є в репертуарі й твори на воєнну тематику, хоч до теми війни ставляться з особливою обережністю.
Інтеграція переселенців
У віддаленому селі на Хустщині — Нижньому Селищі — впровадили сучасні стартапи «Селиська теплиця» та «Млинарня», корисні як для ВПО, так і для розвитку громади. Їх започаткувала ГО «Закарпатська асоціація місцевого розвитку», активісти котрої опікуються тимчасовим прихистком людей, які постраждали від війни. У шелтері, схожому на гуртожиток коридорного типу, діють спільні правила проживання для усіх мешканців. Обов’язковою умовою перед поселенням є проходження співбесіди з волонтерською командою. За потреби заявку на проживання у тимчасовому прихистку «Селиський шелтер» можна подати за посиланням https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdPAyifqf8-yS5COf5_8ZbS4mWjPkicBq92-r47a4jmLlNsRA/viewform?fbclid=IwAR2pjG9a1BnGzi9hliZBtD_ChyYQDjNjmrv_yY9hHPy8lfd7FBOSA5wi-VM
Тетяна КАЛИНОВСЬКА,
фото авторки.
Закарпаття
