Бійці зустріли календарні зміни з розумінням
Разом з усім суспільством за новим календарем Православної церкви України вперше зустрічали свято Покрови Пресвятої Богородиці й воїни Збройних Сил України. Щоправда, опитування бійців та їхніх командирів на цю тему ми не влаштовували, але серед тих, чиї міркування почули, заперечень не було. Фронтовики з розумінням зустріли той факт, що це трисвяття відтепер будемо відзначати не 14, а 1 жовтня. Безперечно, хтось із них (особливо люди старшого віку), може, й має іншу думку, якесь вагання, та частка такого воїнства вочевидь невелика.
А на фронті вже в п’ятницю й суботу таки відчувалася передсвяткова атмосфера. Бо, як стверджують воїни ЗСУ, і як ми самі переконалися, в ці дні й у неділю, 1 жовтня, побільшало волонтерських автомашин. З різних регіонів та областей.
Організував поїздку Василь Поліщук
Привітати з Покровою та Днем захисників і захисниць України й Укранського козацтва вирушила на фронтовий Донбас і волонтерська група громадської організації «Охматівська Січ» із Жашківщини. Ініціатором і організатором поїздки став кошовий отаман Черкаського коша козацьких команд особливого чину Василь Поліщук. До складу групи ввійшли активісти Петро Сюч із Вороного на Жашківщині, працівниця Жашківського підприємства «Нові продукти Україна» Вікторія Моспан, фермер із с.Станіславчик Ставищанської територіальної громади Київщини, активіст ГО Сергій Бурлака та автор цих рядків. Сергій Іванович сів за кермо власного вантажно-пасажирського автомобіля, яким ми й вирушили на Донбас. У Черкасах до нашої групи приєднався отаман Черкаського крайового товариства Українського козацтва Віталій Чепелуха.
Волонтери завантажили суто місцеву продукцію підприємства «Нові продукти Україна», яку добре знають, пізнають і цінують воїни-жашківчани — мінеральну воду та енергетик. Виробники надали для фронту й міцну плівку та мішки. Підприємець-автоперевізник Микола Дергалюк підсобив пальним для автівки. Петро Сюч також вділив пального та додав продуктів. Фермери-козаки Василь Драч та Михайло Ткалич із Золотоніщини щедро поділилися свіжими крупами та олією, медом, борошном, пальним. Останнього додали й їхні сусіди, колеги-фермери Анатолій Салов та Анатолій Коломієць. А дмитрівчанка Валентина Шульга напекла коржиків, зготувала пампушки та налисники.
Віталію Чепелусі допомогли згромадити гуманітарний вантаж земляки зі Свидівка Марія Кабанова та Олена Іванова, подружжя Валюків, підприємці з Черкас Араїк Мкртчян та Валентина Засядьвовк і її син Олексій. Араїк Рафікович, як завжди, передав багато овочів, фруктів, консервації та солодощів. Чималу суму на гостинці профінансувала пані Валентина. Черкаська школа, де директором Людмила Шарапа, і цього разу зробила посильний внесок: вони колективом готували смаколики й консервацію, а школярі до кожного ящика, пакета, пакунка чи коробки власноруч підготували вітальні малюнки. До того ж свидівчанки Марія Кабанова, Олена Іванова із землячками на замовлення бійців оперативно сплели дві маскувальні сітки. Не бракувало у фургоні винограду та слив, були й цигарки та засоби гігієни, солодкі напої.
Спокійно! Уявіть, що ви — на полігоні
Ми не будемо деталізувати, в яких саме батальйонах і бригадах ми побували, де відвідали наших земляків — фронт на Донбасі великий, військ — чимало, є куди їхати і кого вітати зі святами. Базову зупинку зробили в підшефному підрозділі, де нас добре знають і щиро вітають кожного разу. Але, на відміну від попередніх поїздок, цього разу наше прибуття супроводжувала канонада ворожих «асвабадітєлєй», що долинала з передових позицій. Вочевидь цьому сприяв і слабенький східний вітер. Бійці, побачивши, як ми прислухаємось до далеких вибухів і пострілів, заспокоїли нас:
— Не хвилюйтеся, це далеко від нас. Уявіть собі, що ви — на полігоні і триває учбова стрілянина.
Жарт-жартом, але оскільки ми мали рухатися далі, ще ближче до «передка», то воїни з метою безпеки всю нашу групу одягли в бронежилети й каски, які завбачливо приготували заздалегідь. Бо біля бойових позицій всього може бути, ворог — непередбачуваний і підступний. Що ближче до опорних пунктів, то більша вірогідність потрапити в поле зору ворожої «пташки», яка літає високо в небі й бачить далеченько. Тому й приліт ворожого снаряду — цілком можливий. Такий собі неприцільний випадковий постріл навмання, по фронтовому шляху, де щось замаячіло.
Посвята на бойовій позиції
Минулого разу, коли ми востаннє були в підшефному підрозділі, очільник бійців (назвемо його умовно «Грант») висловив побажання:
— У мене давно виникла думка приєднатися духовно до лав українського козацтва. Передайте це, якщо можете, Віталію Чепелусі.
Повернувшись із Донбасу, я розповів Віталію Григоровичу про розмову й це незвичне прохання. Отаман Чепелуха все продумав, підготувався, і ось на фронті, на бойовій позиції він із отаманом Василем Поліщуком провели посвяту щирого патріота-полтавчанина в козацтво. Хай і в стислому порядку, але всі обрядові дії виконали, як і належить за церемонією посвяти. Тож хай оберігає Свята Покрова нашого духовного побратима «Гранта» від усякого лиха та біди.
Василь МАРЧЕНКО,
Фронтова Донеччина
