Коли дані ДНК-експертизи загиблого воїна були готові, виявилося, що він — сирота, і генетичний збіг визначати ні за чим. Його ДНК «висіло» без руху в генетичній базі. Але в експертному підрозділі звернулися до альтернативного методу: дактилоскопії. Відбиток пальця перевірили за автоматизованими обліками — і виявили збіг із дактилокартою на особу з усіма її даними.
Дактилоскопічний матеріал давно вважається надійним джерелом доказової інформації. Папілярні візерунки — унікальні, стабільні та не змінюються протягом життя, тому це — один із найпростіших і найнадійніших методів ідентифікації особи. Якщо визначення ДНК-профілю — це тривалий лабораторний процес, із застосуванням спеціального обладнання та дорогих реактивів, то дактилоскопічне дослідження можна провести в термін від кількох днів до кількох годин, залежно від завантаженості фахівців.
Залучати експертів для дактилоскопіювання репатрійованих тіл військовослужбовців, щоб їх ідентифікувати, у Черкаському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України почали півтора року тому, розповідає заступник директора Олександр Бугайчук.
— Зараз залишається багато невпізнаних тіл наших захисників, — деталізує Олександр Іванович. — Кожен воїн має бути похований під своїм ім’ям. На початку війни у нас не було повноцінної ДНК-лабораторії. Починали з невеличкої, а в травні цього року відкрили повнопрофільну. Однак матеріалу багато, а визначення ДНК-профілю потребує часу. В цей період родини загиблих і зниклих безвісти залишаються у тривожному очікуванні.
Встановлення особи невпізнаних тіл — це завжди було звичною частиною роботи експертних установ.
— Нині ідентифікація загиблого військовослужбовця — це одне з першорядних завдань, — продовжує про робочі моменти, за кожним із яких стоять людські долі, Олександр Бугайчук. — Саме тому ми почали шукати додаткові можливості, які допомогли б пришвидшити цей процес. Ми та наші колеги в інших областях, окрім визначення ДНК-профілю, стали застосовувати для ідентифікації тіл дактилоскопію. І успішно: порівнюючи отримані відбитки з наявними базами, виявили збіги майже в половині проведених нами експертиз. Дактилоскопія, до того ж, допомагає швидше перейти до наступних етапів ідентифікації — зокрема до встановлення родичів і отримання від них генетичного матеріалу для ДНК-експертизи. Водночас, під час зустрічей із родичами наших захисників я зрозумів, що багато хто просто не знає про можливості дактилоскопії. Усі говорять лише про ДНК.
— Але ж більшість тіл неможливо звірити по дактилоскопії?
— Експерти центру постійно виїжджають на місця проведення огляду репатрійованих тіл полеглих і допомагають працівникам поліції та судмедекспертам, — розповідає Дмитро Семененко, завідувач сектору дактилоскопічних досліджень Черкаського НДЕКЦ. — Однак далеко не в кожному випадку вдається отримати якісні відбитки пальців. Після смерті, особливо при тривалому впливі зовнішнього середовища, м’які тканини зазнають посмертних трансформацій, і це значно ускладнює або унеможливлює процедуру дактилоскопічної ідентифікації. Процедурами відновлення шкіряного покриву, щоб можна було отримати придатний для ідентифікації папілярний візерунок, займаються судово-медичні експерти, згідно з відповідними наказами МОЗ. Якщо ж зробити відбиток неможливо або він неякісний, не має визначених методикою експертизи необхідних ознак, тоді залишається перевірка останків на ДНК. Власне, ДНК-експертиза робиться в будь-якому випадку, дактилоскопія зазвичай — це допоміжний метод. Отриману дактилокарту звіряємо по спеціалізованих відомчих базах обліків.
— Наскільки повні ці бази? Не всі ж громадяни є в базах відбитків пальців.
— Скажімо, при оформленні біометричного паспорта громадянина України відбитки двох пальців рук власника документа заносяться в Єдиний державний демографічний реєстр. Органи досудового розслідування мають можливість отримати такі відбитки, щоб направити їх у підрозділи Експертної служби МВС для відповідних досліджень і перевірок за автоматизованими дактилоскопічними обліками. Якщо дактилоскопічні дані особи відсутні в інформаційних базах або їх неможливо використати для порівняння, основним методом встановлення особи, знову ж таки, залишається молекулярно-генетична (ДНК) експертиза.
— Чи беруть відбитки пальців, матеріал на ДНК у тих, кого мобілізують на військову службу?
— Кабмін ухвалив постанову №1214 від 25 вересня 2025 року «Про реалізацію експериментального проєкту з ідентифікації тіл (останків) осіб, загиблих (померлих) внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, за біометричними даними». А згідно з наказом МВС №405 від 1 травня 2026 року «Про затвердження Порядку проведення дактилоскопіювання військовослужбовців Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України та поліцейських Національної поліції України» здійснюється дактилоскопіювання військовослужбовців НГУ, ДПСУ на підставі заяви, яка містить письмову згоду на обробку персональних даних, — роз’яснив Дмитро Семененко. — Зберігання дактилоскопічних карт покладається на керівників військових частин НГУ, ДПСУ. Такі дактилокарти надсилаються для перевірки за обліками до установ Експертної служби МВС і використовуються для встановлення особи виключно в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством у разі необхідності розшуку осіб, зниклих безвісти або ідентифікації невпізнаних трупів (останків) тіл. Ми теж задіяні в роботі із військовими підрозділами: навчаємо визначених ними фахівців проводити якісне взяття відбитків, правильно оформляти дактилокарти мобілізованих.
Для дактилоскопії потрібні прості речі: фарба, валик, скло, папір. Звісно, комп’ютер і база даних. Але без участі фахівця навіть повнота баз даних не гарантує успіху пошуку:
— Дактилокарти репатрійованих тіл військовослужбовців — скупі, — зауважує завідувачка сектору дактилоскопічного обліку Ольга Васюра. — Це велика рідкість, коли вдається «відкатати» (зробити відбиток) більше 1-2 пальців. Так, зараз не доводиться, як колись нашим попередникам, вручну, озброївшись лупою, звіряти папілярний візерунок людини зі стопкою сотень інших відбитків із картотеки, бо все це за хвилини робить комп’ютерна програма. Та комп’ютер — це машина, і довіряти їй на сто відсотків неможливо, а от очі експерта ніколи не підведуть.
— Можливо, у родичів воїнів, які зникли безвісти, потрапили в полон або загинули внаслідок збройної агресії росії, виникнуть питання щодо проведення дактилоскопічної експертизи, або вони захочуть принести паспорт для зняття дактилограми — куди їм звертатися?
— Збором усіх матеріалів щодо безвісти зниклих осіб займаються слідчі підрозділи Національної поліції України. Вони збирають у родичів паспорти, скачують необхідну інформацію та направляють нам на дослідження. Фахівці нашого центру на зустрічах із ріднею військовослужбовців, які організовує Координаційний центр з питань поводження з військовополоненими, Червоний Хрест, роз’яснюють наші можливості, відповідають на запитання.
Лариса СОКОЛОВСЬКА
