У бібліотеці завжди панує неповторна атмосфера. У цьому храмі книг і таємниць, мудрості й натхнення починаєш тонко відчувати людей, цінувати знання, якими вони діляться з тобою. Душею Черкаської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Тараса Шевченка є працівники – розважливі, креативні, мудрі, творчі. Вони живуть роботою, горять нею, але знаходять час і на маленькі захоплення.
Працівниці відділу наукової інформації та бібліографії мають одне на всіх хобі, вони вражають неймовірними виробами талановитих рук колег, рідних та друзів, виливають у творчості свій біль і радість, вкладають у кожен стібочок, у кожну намистинку частину своєї щедрої, багатої душі.
У кожної з цих жінок — свій шлях до хобі, яке допомагає відволіктися від сумних думок, дарує розраду, наснагу, натхнення. Народилися в різних регіонах країни, мають різний темперамент і вік, але, крім професії, поєднані спільним захопленням, яке пишно розквітло на вдячному ґрунті камерності їхнього колективу.
Завідувачка відділу наукової інформації та бібліографії Надія Адешелідзе родом із Чернігівщини, де вишивають всі й усе! Тому це мистецтво в неї в крові, з дитинства мережила полотно, розфарбовуючи буденність у яскраві кольори. Бувало всього: і вимінювали старі речі на нитки, і розпускали хустки, щоб вишивати, але не зраджували місії — творити довершену красу. На певний час через побутові клопоти хобі відійшло на другий план, але відбулося миттєве перезавантаження. Якось Надія Володимирівна побачила схему картини з лелеками, яка нагадала її малу батьківщину, дитинство — і ті щемливі образи змусили без роздумів купити все необхідне для вишивання. Пані Надія пильно слідкує за трендами у сфері вишивки, опановує нові техніки. Створює картини, ікони, фігурки-обереги — вишиває нитками, бісером, на полотні, дереві, пластику, захоплюється алмазною мозаїкою!
Хобі Надії Адешелідзе стало «вірусним», адже ця жага до вишивання передалася колегам. Вони, як побачили вироби, що зачіпали найтонші струни душі й вражали майстерністю, з натхненням і захватом узялися до справи.
Головна бібліотекарка Ірина Осауленко захопилася вишиванням ще у школі: тоді вчителька трудового навчання навчила дівчаток мережити серветки. Від таких невеличких виробів і до картин, які створює майстриня, минули роки. А спонукали повернутися до улюбленої з дитинства справи теж спогади. Якось побачила картину, яка нагадала в’їзд у бабусине село — і душа сама попросилася виспівати образи на полотні…
«Спочатку я дещо кепкувала з колег, — поділилася таємницею провідна бібліотекарка Вікторія Поліщук-Левченко, — потім сама опинилася на цій самій «голці». Дивилася, як вони підбирають нитки, кольори, обговорюють картини, показують готові вироби — і спіймала себе на думці, що теж хочу цим займатися». Першою для пані Вікторії стала маленька картина із зображенням котика в ромашках, а потім бажання стали більш масштабні, творчі ризики — більш категоричні.
Провідна бібліотекарка Анастасія Левченко поки на традиційне вишивання не наважується, дається взнаки брак часу. А от викладання картин алмазною мозаїкою припало до душі і їй, і її синочку Максиму. Першою для них була картина «Лавандове поле», яка нагадала про подорож родиною до ще неокупованого Криму. Вона стала чудовим подарунком батькам на річницю подружнього життя.
Хобі є для цих жінок своєрідним зціленням душ, натхненням дарувати красу рідним і друзям, способом пережити стрес і тамувати прихований біль, особливо після повномасштабного вторгнення росії. Їхні картини прикрашають домівки, серветки, іграшки, рушники, сорочки промовляють устами української нації. Надія Адешелідзе вишила янгола-охоронця для сина-захисника, який у поєднанні з материнською молитвою має зберегти в час воєнного лихоліття.
У кожному стібку — душа, у кожному камінчику — серце, у кожній намистинці — молитва за Перемогу!
