Пасічником став із легкої руки Степана Коломійця
Для нашого ювіляра Сергія Гнатюка Городецьке — це отчий край, той куточок, який із легкої руки нинішнього покоління українців прийнято називати малою батьківщиною. Тут він започаткував у 1993 році фермерське господарство «Струмок». То, мабуть, тому, що знаходиться воно на лівому березі струмка Хутірка, що є притокою річки Уманки. Хоча багато хто зі знайомих міркує, що замість «Струмка» більше б пасувала якась із назв, що пов’язана з пасічництвом. Бо головна галузь Гнатюкового фермерського господарства все-таки — бджолярство, пасіка.
— Як малим був, то всіляко допомагав на пасіці батькові Валентину Андрійовичу, — пригадує ювіляр. — Батько був фельдшером тут-таки, в Городецькому, і дуже любив бджіл. Та любов до цих божих комах від нього й мені передалась.
Але пасічникувати став Сергій самостійно в 1976 році, коли купив пару бджолосімей у Степана Васильовича Коломійця. З отих двох придбаних вуликів і почалась його бджолярська стежина, мав 350 сімей.
У приміському радгоспі «Овочевий» Сергій працював і трактористом, і комбайнером. А одного дня директор господарства Віктор Антонович Курбала запропонував йому взяти під нагляд радгоспну пасіку. Бо вже добре знав, що Гнатюкове захоплення, швидше, — не техніка, а бджільництво. Отак Сергій і працював у «Овочевому»: коли на тракторі, коли треба — на комбайні, а як є вільна година чи підоспіла пора — то й на пасіці.
Пасічникував і в сусідній Верхнячці, де було 150 бджолородин, отож досвід бджолярський нагромаджувався роками. Нині його ФГ «Струмок» має пасіку, де є 130 крилатих родин. Окрім виробництва солодкої продукції, Сергій Валентинович допомагає тим колегам-фермерам, хто вирішив прилучитись до пасічництва.
Депутатство було і є
Не цурався Сергій Гнатюк і громадської роботи, зокрема — депутатства. Якщо не помиляюсь, то депутатом сільської ради його обирали разів чотири. Був обраний і до районної ради.
— А нині Сергій Валентинович — депутат Паланської сільської ради в нашій тергромаді, — розповідає Руслан Яремчук, голова Паланської територіальної громади. — Він — активний член бюджетної комісії. До виконання депутатських обов’язків ставиться відповідально, я б навіть сказав — скрупульозно. Виступає інколи аж надто детально, але це його стиль — усе розставити по своїх місцях, усе розкласти, як кажуть, по поличках. При цьому не губить головне — правдивість, це було й залишається його сильною стороною. А ситуації бувають різні, навіть на рівні сільської ради депутати мають полярні точки зору, підходи, протилежні думки. Бо це — поточне життя в нелегких умовах війни.
Захоплення соснами
Має Сергій Валентинович ще й прихильність до особливої деревини — сосни. Свого часу вирішив посадити на території ФГ «Струмок» кілька хвойних дерев, та так їх полюбив, що невдовзі почав сам вирощувати саджанці сосни. Спочатку — для себе, а потім і для всіх охочих посадити це дерево.
Цієї весни я був у селі Берестівець Уманського району. Село відоме тим, що в його благоустрій свого часу вклав усю свою душу керівник місцевого агропідприємства Василь Іванович Чекаленко. Нині батькову справу продовжує син Олександр Васильович, який багато дбає, щоб підтримати зроблене батьком. Мені приємно було бачити, як розквітає Берестівець, стає ще більш ошатним і мальовничим. Звернув увагу на свіжопосаджені сосни, що нинішньої весни з’явились обабіч шляху в центрі села. Деревця не кволі, а досить розвинуті. Поцікавився в мого попутника, депутата Паланської сільської ради Петра Бабкіна, де берестівчани взяли такі путні саджанці.
— А це виростив наш колега-депутат Сергій Гнатюк, — пояснив Петро Андрійович. — Він знається на цьому давно, і його сосни ростуть у багатьох селах громади, нікому не відмовляє в саджанцях. Їдуть за ними не лише з Уманщини, а й інших районів і навіть областей. Торік, зокрема, приїжджав командир військового батальйону з Півдня України, то Сергій Валентинович і йому вділив сосонок.
А допомогти фронтовикам — то святе
Свого часу, коли в Києві вирував Майдан, Сергій Гнатюк не стояв осторонь.
— Земляки з ним не один раз тоді їздили в столицю, везли захисникам і харчі, і все, що треба, — пригадує директор КСП «Родниківка», депутат Паланської сільської ради Сергій Войченко. — Жодного разу не було, щоб він відмовився від поїздки чи не спромігся допомогти матеріально. Бо ця допомога Майдану була для нього святою справою. Як дещо пізніше стало святим для його душі допомогти фронтовикам на Донбасі.
Що це так, я переконався у 2015 та подальших роках, коли з фермерами-волонтерами десятки разів побував у бійців у районі проведення АТО/ООС. Часто й густо у кузові нашого волонтерського авто їхали на фронт дарунки пасічника Гнатюка. І, між іншим, Сергій Валентинович передавав не лише десятки кілограмів меду, а й ще дещо, чим багата його пасіка. А це й настоянка з воскової молі, прополісна настоянка, квітковий пилок (бджолине обніжжя). Однієї лише настоянки личинок воскової молі він за пару років передав військовим на фронт майже 15 тисяч 100-грамових пляшечок. А це — неабиякий помічний продукт при лікуванні простудних хвороб.
…Літо зараз доймає спекою. Та у Сергія Валентиновича роботи чимало, бо є до чого рук докласти: бджілки мед носять, тут не треба баритись — і гніздо вчасно розширити, і свіжу вощину підставити чи й відводок зробити. За цими клопотами отак і ювілей свій зустрів. Бо такий він був, є й буде — в роботі, турботах, клопотах. І, дай Боже, щоб роки не були цьому перешкодою, щоб так фермер Сергій Гнатюк трудився й далі.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора.
Уманський район
