Силос із кукурудзи для нашої ферми — головне
СТОВ «Верхнячка-Агро», що на теренах Христинівської територіальної громади нинішнього Уманського району, якраз і належить до числа тих небагатьох господарств, що, окрім галузі рослинництва, продовжують вести й молочне скотарство.
— Маємо непогане й немале стадо корів, є відповідно й чималий шлейф молодняку та нетелей, отож кормів лише подавай і подавай, — розповідає генеральний директор СТОВ Юрій Ковач. — Тому створення запасів як фуражу, так і соковитих кормів для МТФ, було й лишається для нас кожного літа завданням першочергової ваги. Але в цьому ряду кормозаготівельних робіт основною була закладка силосу. Бо цей вид завжди головний серед соковитої поживи для великої рогатої худоби. Звичайно, якусь дещицю в цій лінійці зараз займає сінаж, раніше чимала частка припадала на жом із цукрових буряків, однак основою був і є силос із кукурудзи. Бо сінаж, здебільшого, є хорошим доповненням соковитої бази. А що стосується жому, то через знищення вітчизняних цукрозаводів і зникнення посівів буряків із наших полів, він став не те що дефіцитом, а рідкістю в наших краях. І якщо десь на тих вцілілих цукроварнях і переробляються солодкі корені, то везти за тридев’ять земель ці відходи з далеких заводів господарству просто економічно недоцільно, як кажуть: шкура вичинки не варта. Тому ми вже не перше десятиліття орієнтовані на кормовий достаток і благополуччя, сформований на базі силосу.
Одноосібне лідерство «Аншлагу»
Отож у СТОВ «Верхнячка-Агро», окрім кукурудзи на зерно, щовесни висівають і кукурудзу на силос, до того ж на значних (якщо не сказати — великих) площах. Зрозуміло, що сіють на цих полях не те насіння, що лишилося після засіву зернових плантацій, і не те, що є у власних фуражних засіках. Для тутешнього кормового клину в «Верхнячці-Агро» спеціально закуповують високоякісне насіння найкращих гібридів кукурудзи силосного типу.
— Всю площу, яку відвели на силосні цілі, засіяли одним гібридом «Аншлагом», — розповідає головний агроном СТОВ Юрій Мосійчук. — Чому лише одним? А тому, що він пройшов у наших умовах випробування часом і з гідністю витримав усі погодні катаклізми, на які так щедре XXI століття. Різні були весни й літа щодо опадів та температурних перепадів, однак «Аншлаг» нас жодного разу не підводив, щороку ми заготовляли необхідну кількість силосу з нього. Вважайте, що він на наших ланах має постійну «прописку» вже, мабуть, цілу п’ятирічку. Це хороший гібрид селекції фірми «Маїс», що має спрямування на стійке нарощування зеленої маси, витримує як натиск спеки, так і можливий дефіцит чи нерівномірність опадів у важливі фази свого розвитку. Коротше кажучи, ми його перевірили, він нас не підводить, тому й віддаємо йому перевагу.
Гуртом, при згоді й злагоді
Силосування й раніше було однією з найбільш напружених серед кормозаготівельних робіт. А зараз воно стало ще більш клопітним чи, може, й морочливим. Бо на кукурудзяні плантації прийшли нові силосозбиральні комбайни, які характеризуються як високими швидкостями робочого руху, так і високопродуктивними подрібнювальними агрегатами. Сучасні силосозбиральні комбайни не лише швидко полем снують, а й подрібнюють стебла та качани на такі дрібні часточки, які й не снились для їхніх попередників минулої епохи. Отож лише встигай відвозити скошену й перебиту кукурудзу від такого комбайна на кормовий двір до силосної споруди.
У СТОВ «Верхнячка-Агро» на заготівлю силосу залучили новенький високопродуктивний комбайн одного з райцентрівських підприємств. А для перевезення подрібненої маси на кормовий двір, окрім свого автотранспорту, погодилися підсилити потужними автомашинами з підприємств, що підтримуються спільним інвестором. Бо власних вантажівок для безперебійного перевезення маси просто не вистачило б, силосний комбайн більше часу простоював у очікуванні автівок, ніж рухався б загінкою. Серед тих, хто прибув на підмогу «Верхнячці-Агро», найчисельнішою є транспортна група ТОВ «Згода» з Новоукраїнського району сусідньої Кіровоградщини. Водії цих потужних автомашин і забезпечують безперебійне транспортування маси від комбайна до силосної споруди.
Максим працює максимально
А що стосується роботи силосозбирального комбайна, то, чесно кажучи, я був вражений його швидким рухом по полю. Щоб зробити знімки комбайна в загінці, довелося дочекатись трьох його проходів. Бо загінка була короткою, а фотоапарат не встигав зробити більше, як два якісні кадри. Я думав, що за кермом комбайна хтось із досвідчених комбайнерів-ветеранів, але виявилось, що кермує ним досить молодий чоловік, Максим Осадчий. Якщо не помиляюсь, то Максиму Олеговичу йде лише 25-ий рік. Він із хліборобської родини, з тутешніх, так би мовити, христинівських країв. Максим — не просто механізатор. За його плечима — навчання у Вінницькому аграрному виші, тож дипломований інженер-механік. Він любить і вміє працювати на сучасній сільськогосподарській техніці. Отож, беручи за основу його ім’я, можна сказати, що Максим працює максимально вправно, кермує комбайном кваліфіковано, агрегат під його орудою забезпечує як високу швидкість, так і високу якість роботи.
І так, як Максим, на полі СТОВ трудяться всі, хто зайнятий на заготівлі силосу.
А солома з люцерни теж годиться
Написав оці слова, та й не сумніваюся, що багато хто з читачів запідозрить мене в помилці. Мовляв, помилився автор, мабуть, хотів написати «сіно з люцерни». Але це не моя помилка. У СТОВ «Верхнячка-Агро», дійсно, в день мого приїзду тюкували солому з люцерни. Справа в тому, що одне з сусідніх господарств мало значну площу, де вирощували люцерну на насіння. Рослини відцвіли, зав’язали насіння, воно дозріло, люцерну обмолотили зерновим комбайном. Урожай насіння цієї цінної кормової культури зібрали, а на полі лишилися валки обмолоченої соломи з люцерни. Керівник СТОВ домовився з колегами агропідприємства (воно, між іншим, не має тваринницької галузі), що «Верхнячка-Агро» підбере й затюкує стебла люцерни собі. Бо хоч це й не сіно, а таки цупка солома, проте її цінність значно вища від соломи яшної чи пшеничної, взимку залюбки поїдатиметься худобою. Тому паралельно з силосуванням кукурудзи СТОВ веде ще й тюкування соломи люцерни. Я не міг обійти цей факт мовчанкою, бо не так вже густо нині на наших полях посівів люцерни. А що ж до її соломи, то це зараз просто рідкість… Але й її хазяйновиті люди знайшли як використовувати для своєї худоби. Бо так і личить справжнім господарям.
Василь МАРЧЕНКО,
с.Верхнячка
на Христинівщині
