Дощ іде не тоді, як просять, а тоді, як косять
Цю дотепну хліборобську мудрість нагадав мені одного липневого дня при зустрічі на лану генеральний директор групи компаній «Відродження», що на Шполянщині, Юрій Ляшенко. Перед цим кілька днів на всі тутешні поля падали не якісь там дрібні опади, а проливалися рясні зливи, й жнивні роботи зупинилися. Відновилися вони лише через два сонячні дні, коли грунт трохи підтрях і вітер просушив пшеничні стебла. Комбайнери СПОП «Відродження» поспішали, бо на північному заході на горизонті почали знову громадитися темні хмарки — бути дощу якщо не пізнього вечора, то принаймні вночі. Кожен із жниварів, що були в цю мить на полі, при розмові після вітання вказував на це потемніння небозводу й констатував, що, мабуть, знову буде дощ. Не став винятком із правила і я, додавши, що ця милість природи косарям зараз геть недоречна.
— А ви хіба забули, що дощ іде не тоді, як просять, а тоді, як косять? — перепитав Юрій Васильович. — Це запримітили й так казали ще наші діди, в цих словах мудрість не одного хліборобського покоління. Стояла спека — всі просили дощу. Небесна канцелярія почула ці людські благання й милостиво сипонула вологу, яку прохали всі. Щедро, з усіх небесних дощових припасів. Тож маємо те, що просили.
А хіба бувають жнива ідеальні?
Вчора,1 серпня, готуючи цей матеріал до друку, я поспілкувався з Юрієм Васильовичем і нагадав про цей епізод.
— Погода свою лінію веде, а ми свою — жнивну, — відповів Юрій Ляшенко. — Жнивувати цьогоріч і справді нелегко, але потихеньку збиральні роботи йдуть. На сьогодні збіжжя ранніх зернових зібрано в нас на 60 відсотках площ. Людям спасибі — використовують кожну сприятливу годину, ситуація в жниварів, як на фронті: всі в постійній бойовій готовності.
— А хіба бувають жнива ідеальні? — відповів питанням на моє запитання директор ТОВ «Аграрій СВ ПП», що в селі Краснопілка на Уманщині, Петро Карачун. — Бували, пригадую, ще й гірші ситуації, ніж нинішня, жнива кожного року мають якийсь свій сюрприз, на те бо вони й жнива. Ми обмолотили ранні зернові на 45 відсотках зайнятих ними площ, вичікуємо найменшої стабільності в сприятливій погоді, щоб молотити далі. Сумніву немає: все, що вродило, — зберемо. Занепокоєння виникає з іншого приводу: дощі останнього тижня, які випадають кожного дня чи ночі, справили свій негативний вплив із того боку, де його найменше сподівалися, — на якість збіжжя. Зерно почало потроху втрачати клейковину, відсоток білка в ньому падає. Якщо говорити відверто, то з цієї причини те, що висипається з бункерів, зараз істотно поступається якісними показниками перед тим, що намолочене на початку жнив. А це вже факт сумний і тривожний, бо збіжжя з продовольчого потрапить до категорії фуражного.
Ще один негатив від дощів
Його висловив під час нашого спілкування голова обласної асоціації фермерів та приватних землевласників Черкащини Володимир Драч:
— Загалом ті фермери, в яких власна збиральна техніка, обмолотили ранні зернові та ріпак на 60 відсотках засіяних площ, а ті, хто жнивує найнятими комбайнами, — на 40 відсотках. Але тривожить не так цей цифровий ряд, як інша біда, що з кожним днем збільшується, — повідомив Володимир Васильович. — Маю на увазі грибкові пошкодження зерна (або, як кажуть у народі, — сажку), що через часті дощі прогресує на пшеничних посівах. Такі короткочасні дощі з проясненням і стрибками температури — ідеальні умови для цього лиха. А ще візьміть до уваги, що через високі ціни на мінеральні добрива весною мало хто з фермерів підживив озиму пшеницю, і вона через це й так мала мізерну харчову цінність. Якщо грибкові пошкодження прогресуватимуть і далі (а до цього таки йдеться), то вимолочена зараз пшениця не те що не буде продовольчою, а не буде навіть фуражною. Вона годитиметься хіба що на переробку на спирт чи біопаливо. І вартість такого збіжжя стане збитковою як для фермерів, так і для великих агропідприємств.
По ціні вдарили не грози, а припинення зернової угоди
І це справді так. Реалії сьогодення — болюче тому підтвердження.
— За тонну озимої пшениці покупці пропонували нам удома 4,8 тисячі гривень, максимум — 5 тисяч (залежно від якості). Якщо привезеш у морський порт, то можна збути за 5-6 тисяч гривень, — говорить Петро Карачун. — Але останнім часом і цей хиткий зерновий ринок став не те що нестабільним, а абсолютно непередбачуваним, якщо не кволим. Це падіння закупівельних цін і низька активність закупівель є прямим наслідком припинення відвантаження збіжжя з наших морських портів. Не від дощу розмокли ціни, а через відсутність відвантаження українського зерна заморським споживачам.
— Припинилася закупівля фермерського збіжжя, бо порти не працюють, існує ризик пошкодження й тих кораблів, які таки завантажились в останні дні, — доповнює Володимир Драч. — Хто з фермерів ризикнув повезти свій урожай у порти самостійно, у вичікуванні слушного моменту стоять на підходах до морських причалів не одну добу. Геть у незавидній ситуації перебувають і фермери, агропідприємства, які до цього практикували продаж зерна буквально на полі, з бункера комбайна (або, як кажуть, з коліс на колеса). Де їм подіти намолочене збіжжя, якщо своїх хоч сяких-таких зерносховищ та комор немає, а дзвінків від потенційних перекупників катастрофічно поменшало? (Я вже не кажу про тих навіть чотири тисячі гривень, що пропонують за тонну, забрану з поля). Це для багатьох господарів стає сьогодні справжньою катастрофою, багато хто з них після цих жнив, як мовиться, — не зведе кінці з кінцями.
Солому зібрати — також проблема
Дощі, які зарядили йти через день чи навіть кожного дня, поставили певну проблему й перед тими господарствами, де жнивне поле давало не лише зерно, а й солому. Звичайно, мова про ті агропідприємства та фермерів, де ведеться тваринницька галузь. Якщо є (хоч і невелике) дійне стадо корів — потрібен не лише зернофураж, а й солома. Як для годівлі (бо це грубий корм), так і на підстилку. А йдуть дощі, то обмолочена солома, яка лежить по полю у валках, через вологу починає гнити й пріти, прибиті до землі ці пожнивні рештки просто псуються. Отож, ніби й була солома на лану, а в тюки її вже не затюкуєш. Хто встиг у перші дні жнивування щось затюкувати і сховати з поля в сіносховище, — той зараз почувається впевненіше. Бо з пшениці, яка від дощів вже зі світло-жовтої стала сірою, путньої соломи на корм уже годі сподіватися…
Ось такі, не геть веселі ситуації на нинішніх жнивах, що таки добряче затягнулися.
Василь МАРЧЕНКО
