8 жовтня виповниться 155 років від дня народження Івана Максимовича Піддубного — шестиразового чемпіона світу з боротьби, якого сучасники називали «чемпіоном чемпіонів». На малій батьківщині борця — в селі Красенівка на Чорнобаївщині — до ювілею готуються заздалегідь: тут постійно оновлюється музейна експозиція, а місцева громада разом із меценатами дбає про те, щоб пам’ять про земляка жила не лише в підручниках історії.
Про те, як зберігають спадщину та готуються до ювілейної дати, розповіли Петро Душейко — почесний голова Асоціації «Незалежне об’єднання сільськогосподарських підприємств Чорнобаївського району, Черкаської області», віцепрезидент федерації греко-римської боротьби України, президент федерації греко-римської боротьби Черкаської області, почесний голова благодійного фонду ім.І.М.Піддубного та Надія Кривонос — директорка музею історії села Красенівка.
Коріння роду Піддубних
Історія роду, з якого вийшов майбутній борець, сягає XVIII століття. Як зазначила хранителька музейного закладу Надія Кривонос, документальна колекція дає можливість простежити генеалогію роду Піддубних на кілька поколінь назад: від прапрадіда Федора Піддубного, чийого сина Антона Олексійовича у 19 років забрали в рекрути, й він служив вахмістром лейб-гвардії кірасирського полку, до діда Івана Антоновича — кантоніста, який мав військовий чин, — і, зрештою, до батька чемпіона, Максима Івановича Піддубного.
Іван Максимович Піддубний народився
8 жовтня 1871 року в багатодітній селянській родині. Він був найстаршим сином, змалку привчений до тяжкої праці біля землі: орав, сіяв, молотив, допомагаючи батькам. До двадцяти років жив у Красенівці, а потім найнявся працювати до місцевого поміщика в сусідньому селі Богодухівка. Звідти й почалася дорога, що привела сільського хлопця на арени Парижа, Мілана та Нью-Йорка.
— Іван Піддубний спершу скептично ставився до спорту, — деталізувала Надія Кривонос епізоди життя знаменитого земляка. — Юнак по 14-16 годин тягав мішки вантажником у порту й не бачив сенсу ще й «робити зарядку». Але одного разу друг-моряк поклав його на лопатки в дружньому двобої — й це змінило все.
Подальший шлях іменитого земляка музей документує детально: перші виступи в цирку Максиміліана Труцці, заняття французькою боротьбою в Київському атлетичному клубі, куди Піддубного привів письменник і шанувальник цирку Олександр Купрін, а далі — тріумфальні чемпіонати світу в Парижі. У 1905 році, на сьомому чемпіонаті світу з французької боротьби, серед 140 борців-першокласників ім’я Івана Піддубного вперше пролунало на весь світ: він поклав на лопатки п’ятиразового чемпіона Данії, чемпіона Франції та борця з Японії. Відтоді й до 1909 року він шість разів здобував титул чемпіона світу та отримав неофіційне звання «чемпіон чемпіонів».
Особисте життя борця було не менш драматичним, ніж спортивне. Перше кохання Івана Піддубного, повітряна гімнастка Марія Дозмарова, загинула під час циркового трюку, зірвавшись із-під купола. Другий шлюб, із красунею-акторкою Антоніною Квітко-Фоменко, тривав кілька років у Богодухівці, де Піддубний придбав землю, млини й будинки, — доки дружина не втекла з денікінським офіцером, прихопивши з собою всі його нагороди, зокрема 32 кілограми золота. Останні роки життя чемпіон провів у місті Єйськ: у 1937 році його заарештували посланці НКВС, нібито за паспорт, і катували, домагаючись інформації про американські заробітки. Помер він 8 серпня 1949 року, прикутий до ліжка, через перелом тазостегнового суглоба. На могилі спершу стояв сірий камінь із написом, що тут лежить… російський богатир, і лише 1956 року борцю встановили гідний пам’ятник.
В експозиції зберігається єдина річ, що вціліла з рідної хати Івана Максимовича, — дерев’яний стілець із різьбленою спинкою. Привертає увагу розлоге родове дерево Піддубних, зіставлене з родиною сусіднього села Богодухівка, звідки походила мати чемпіона.
Пам’ять оживає щодня
Музей історії села у Красенівці працює з 1991 року — його збудували коштом колишнього колгоспу імені Дзержинського. Надія Кривонос, яка очолює заклад із 1 червня 2011 року по цей час, запевнила, що потік відвідувачів не припиняється.
Про Красенівку знають і за кордоном. Музей приймав гостей із Німеччини, Польщі, Литви, Латвії, а якось приїжджала група з Кореї — з перекладачем, який уважно слухав кожне слово.
Експозиція охоплює не лише спортивну біографію борця, а й побут українського села кінця ХІХ століття. Тут відтворений внутрішній вигляд традиційної селянської хати з колискою, з якої розпочав свій життєвий шлях Іван Піддубний, зібрані вишиті рушники й подушки, подаровані музею жителями села. Окрема зала присвячена першим писемним згадкам про село — суперечці красенівських козаків із сусідньою Лукашівкою за землю, яку вони свого часу винесли аж до цариці Катерини.
Окремий розділ присвячений подіям останніх років: тут зберігаються уламки українського літака, що впав у селі в 2022 році (екіпаж, на щастя, вижив), і стенд пам’яті земляків, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії, а також вважаються безвісти зниклими.
Є в музеї й незвичайна колекція — ламіновані листи часів Другої світової війни, які місцеві мешканці-остарбайтери писали додому з примусових робіт у Німеччині. Ці послання десятиліттями зберігалися в архівах, і завдяки допомозі Петра Душейка музей зумів розшукати адресатів та повернути частину листів родичам.
Роль мецената Петра Душейка в розвитку музею й села директорка описала без перебільшень:
— Петро Григорович — це така людина, яка все намагається змінювати на краще в нашому селі, — сказала Надія Кривонос. — Багато років, коли проводяться всеукраїнські свята богатирської сили, я дивлюся — він приїхав, і знаю: буде порядок, буде все добре. Його навіть не треба просити — він побачить, де потрібна допомога, і мовчки, тихенько допоможе. І СТОВ «Красенівське» ні в чому не відмовляє: коли звертаєшся — директор завжди йде назустріч.
Заходи до ювілею
Урочистостей державного масштабу, подібних до тих, що проходили з нагоди 150-річчя Івана Піддубного, цього разу не буде.
Натомість ювілейні заходи відбудуться на рівні Міністерства молоді і спорту, а також Асоціації боротьби та Федерації греко-римської боротьби України — це вже всеукраїнський масштаб. Головна подія — турнір рівня чемпіонату України, запланований попередньо на 6-9 жовтня. З ініціативи Петра Душейка змагання тепер проводять не лише з греко-римської, а й із вільної боротьби, а окремо — з жіночої; кілька таких чемпіонатів уже відбулися в Черкасах.
До ювілею виготовлять сувенірну медаль. Провести всеукраїнський турнір у Красенівці, як бувало раніше, не вдасться: в селі немає можливості убезпечити людей під час загрози.
— Восьмого серпня та восьмого жовтня в Красенівку традиційно приїжджатимуть люди, щоб покласти квіти до пам’ятника Івану Максимовичу Піддубному. Свято відбудеться, пройдуть різні культурні та спортивні заходи, з дотриманням вимог безпеки під час воєнного стану, — наголосив Петро Григорович.
Турнір перенесуть до спортивного комплексу «Будівельник» у Черкасах. Паралельно триває узгодження обласних заходів — сесія обласної ради має остаточно затвердити програму, тоді як заходи Чорнобаївської селищної ради до 155-річчя вже затверджені.
У Чорнобаївській та Іркліївській громадах заплановані тематичні уроки пам’яті та літературно-мистецькі заходи. Найближчими днями розпочнеться етнографічне оновлення хати, яку в селі розглядають як садибу Піддубного, — щоправда, повністю завершити проєкт до ювілею не встигнуть, і частину реставраційних робіт продовжить громада. Обговорюють розділення сільського музею на два заклади — окремо скарбниця історичної пам’яті Івана Піддубного та історії села Красенівка, — але остаточне рішення ухвалять уже після ювілейної дати.
Не менш важливий напрям підготовки — розвиток спорту. За словами Петра Душейка, секцію греко-римської боротьби в селі Красенівка намагалися розвивати ще за його шкільних років, але тоді бракувало кваліфікованих тренерів і навіть борцівського килима — займалися на звичайних матах. Сьогодні ситуація змінюється: з’явилася можливість обладнати повноцінний зал, хоча проблема з постійним тренером залишається актуальною.
— Ми родиною, частково — через корпорацію, підтримуємо спорт, — пояснює меценат. — Особливо це важливо зараз, під час війни: хочеш не хочеш, а воїн повинен мати фізичну підготовку, володіти елементарними прийомами боротьби чи єдиноборств. Тому рухливі, силові види спорту підтримуємо в першу чергу.
До ювілею готують і документальну складову: Петро Душейко особисто ініціював видання двомовної книги «Іван Піддубний: весь світ упав до ніг твоїх», що містить архівні світлини та документи про життя борця.
— У книжці є історичний документ — сфотографований запис, що він — козак, — акцентував Петро Григорович. — Хоча в першому чемпіонаті світу, де він брав участь, у документах написали «руський» — бо на той час наші території входили до російської імперії. Але він — українець. І цим пишався.
Іван Піддубний приніс всесвітню славу рідній Україні та дорогому його серцю селу Красенівка. Й на малій батьківщині гідно бережуть пам’ять про титулованого земляка — попри війни, окупації та історичні спроби переписати, ким він був насправді.
— Він — українець, — коротко підсумував Петро Душейко. — І ця правда для нас важливіша за будь-які політичні суперечки.
Тетяна КАЛИНОВСЬКА,
с.Красенівка на Чорнобаївщині
