Громадська організація «Охматівська Січ» наполегливо будує власними силами храм Покрови Пресвятої Богородиці.
Всі знають, що 14 жовтня — велике православне свято Покрови Пресвятої Богородиці. А ще цього числа відзначається державне свято — День захисників і захисниць України та День українського козацтва. Таке поєднання офіційного державного з великим християнським празником — не випадкове, а цілком закономірне. Бо Покрова Пресвятої Богородиці була й лишається заступницею і покровителькою українського козацтва, а на Запорізькій Січі був споруджений Покровський храм, іконою Покрови Пресвятої Богородиці козацтво благословлялося на ратні походи й подвиги. Не випадковістю було й те, що в багатьох селах, які засновувалися тим козацтвом, що верталося до заняття хліборобством, не без допомоги ветеранів-воїнів будувалися храми, що освячувались на честь Покрови.
Це село навічно вкарбоване в українську історію, як і такі села благословенної черкаської землі, як Суботів, Трахтемирів, Кумейки, Виграїв, Шаулиха, Кропивна, Домантове, Медведівка, маньківський Монастирок. Бо в самому Охматові та в його околицях відбулося кілька битв козацького війська в добу розвою Української козацької держави. Зокрема й найвідоміша із них — Дрижипільська. Тому є, мабуть, певна закономірність у тому, що сільську церкву в Охматові було свого часу освячено на честь Покрови Пресвятої Богородиці. На превеликий жаль, цю споруду, як і більшість подібних будівель, у роки войовничого атеїзму комуністичної епохи було зруйновано. Але храмовим святом у цьому славному селі залишився день святої Покрови. Як охматівчани, так і жителі навколишніх ближніх і дальніх сіл знають, що храмове святкування тут 14 жовтня.
Якраз така думка визріла в представників цього патріотичного сучасного українського козацтва. Свого часу так склалося, що Чорноморське козацьке військо, кероване генералом, гетьманом Анатолієм Петьком, об’єднало на Жашківщині чимало патріотично налаштованих фермерів, одноосібників та місцевих підприємців. По деякому періоді до них примкнуло чимало й тих, хто, не прагнучи бути в рядах козацтва, однак підтримував ідею відродження козацького духу, кому була дорога історія рідного краю і хто її шанував. Так і зорганізувалася громадська організація «Охматівська Січ» під орудою жашківчанина-фермера Василя Поліщука, який ось уже не одне десятиліття є кошовим отаманом Черкаського коша козацьких команд особливого чину Чорноморського козацького війська. Тоді Василь Васильович і запропонував землякам і своїм побратимам ідею побудови Покровської церкви.
— Охматівські поля, береги і балки були не один раз місцями битв козацтва з ворогом, вони щедро политі не лише селянським потом, а й козацькою кров’ю. Тому де, як не в Охматові, на місцині, де колись таборувалися козацькі війська, бути церкві Покрови Пресвятої Богородиці, — звернувся Василь Поліщук до своїх духовних побратимів.
І вони цілком підтримали його. Так кілька років тому на місцині, яку називають «Охматівська Січ» почалось силами громадського об’єднання «Охматівська Січ» будівництво Покровської церкви. Було освячено місце, закладено перший камінь, зведено фундамент, потім стіни. Цього року над будівлею церкви з’явився дах, нині прокладаються лінії електромережі.
Будівництво ведеться не дуже швидкими темпами, бо на все треба гроші. А фінансується будова лише грошима самих ініціаторів та будівничих і тими добродійними внесками та пожертвами, які надають земляки та добрі люди. Гетьман Чорноморського козацького війська Анатолій Петько так оцінює це будівництво:
— Що будівля започатковувалася й звелася над землею, а нині вже має дах — це велика, навіть — незміряна заслуга насамперед її ініціатора Василя Поліщука. Він і сам трудиться там, виконуючи різну роботу, і заохочує знайомих, друзів, товаришів, духовних побратимів. Я й сам там був, допомагав своєю працею, бачив, як це все відбувається. Вже за це одне буде велика дяка Василю Васильовичу від земляків, від нащадків. І він сам, і його друзі-козаки не рахуються ні з часом, ні з особистими коштами для цієї будови. За це честь їм і хвала.
На цьогорічну Покрову на «Охматівській Січі» біля споруджуваної церкви зібрались козаки-фермери, їхні рідні та друзі. Було молитовне благословення протоієрея Віталія Большака, спільна молитва за здоров’я воїнства. Було посвячення в козаки тих, хто вирішив поповнити його ряди — Олега Плюща з Охматова та жашківчан Володимира Мартинюка та Віктора Козюбру. Були вітання від гостей та молодого підростаючого покоління жашківського краю — чиїхось дітей та чиїхось онуків. І було щире спілкування між усіма, хто завітав сюди на Покрову в Охматів. Уродженець Жашкова, генерал-хорунжий українського козацтва Василь Філіповський приїхав із Київської Борщагівки, де він живе нині. Свого часу, коли Василь Поліщук ставив меморіальний козацький хрест, він був одним із тих, хто допомагав втілювати цю ідею в життя. Не цурається допомагати землякам і зараз.
— Те, що робить Василь Поліщук, — це свята справа, бо яка б ситуація складною не була в державі, а про віру, церкву й духовність треба пам’ятати й підтримувати їх, — говорить Василь Філіповський. — Не просто моїм землякам і на землі господарювати, і волонтерити, і церкву будувати, але вони все роблять чесно й благородно. Вірю — буде діяти церква на Охматівській Січі!
Василь Марченко, фото автора. Жашківщина
