Ще з першого року війни знайшла добру підтримку традиція вітати з Воскресінням Христовим наших земляків — відважних захисників. І хоч за останній рік фронт збільшився у рази так само зросла й кількість воїнів-земляків на ньому, традиція зберігається: попри всі труднощі й складнощі нашого сьогоднішнього життя, волонтери їдуть до бійців із великодніми дарунками та смаколиками.
Як ведеться не один раз (і не перший рік), свої зусилля скооперували воєдино волонтери ГО «Охматівська Січ» із Жашківщини та Черкаського крайового товариства українського козацтва. Свого автомобіля запропонував фермер-козак зі Ставища Київської області Сергій Бурлака. Заправити його пальним допомогли жашківчанин Микола Дергалюк і Петро Сюч із Вороного. Між іншим, Петро Гаврилович подбав і про свіжу рибу та продукцію з неї. Як і завжди, жашківське ТОВ «Нові продукти України», очолюване Віктором Погорілим, завантажило мінеральну воду та енергетики власного виробництва, плівку, мішки, необхідні бійцям для облаштування бойових позицій.
— Традиційно на кожну волонтерську поїздку відгукуються багато наших активістів-помічників, — говорить отаман Черкаського крайового товариства українського козацтва Віталій Чепелуха. — Ось і цього разу депутати Свидівоцької громади Марія Кабанова та Олена Іванова наготували вареників, вінегрету та салатів (усього — 40 відер). Черкаська санаторна школа під керівництвом Людмили Шарапи підготувала півтори сотні великодніх подарункових наборів. Черкаський освітній заклад під орудою Тетяни Скорик провів великодній ярмарок, за вторговані кошти (а це 5 тисяч гривень) закупили для бійців солодощі й подарунки. Черкащанка Любов Адаменко допомогла коштами на смаколики, а Олександр Сидоренко подбав про свіжі копчені лящі. Подружжя Вадим і Руслана Валюки потурбувалися про два десятки пасочок та великодні добреники. З Малої Севастянівки Валерій Костюк передав підготовлені його помічниками солодощі, рибу, м’ясні вироби.
Окремо варто відзначити вклад депутата Черкаської міської ради, підприємця Араїка Мкртчяна. Він щоразу під час підготовки поїздки волонтерів на фронт надає чималу партію продуктів. Так було і тепер: передав солодощі, консервацію, смаколики, свіжі м’ясні та молочні продукти. А буквально вчора,18 квітня, Араїк Рафікович передав бійцям одного з підрозділів спеціально придбаний ним автомобіль (знімок з цієї події додаємо).
— Останнім часом усе частіше із нашою допомогою рідні передають на фронт іменні пакунки своїм синам, чоловікам, сестрам, племінникам, — розповідає кошовий отаман Черкаського коша козацьких команд особливого чину, очільник ГО «Охматівська Січ» Василь Поліщук. — Так було останнього разу, коли ми їздили на фронтовий Донбас, так є і нині. Великодні дарунки й пакунки передали землякам-фронтовикам із різних підрозділів, отож ми побували в кількох точках. Ми не відмовляємось від таких сумок, бо гріх на Великдень не зробити приємність людині, тим більше якщо вона захисник.
Окрім воїнів підшефного підрозділу, в переддень Великодня наша волонтерська група зустрілася з усіма земляками, кому були адресовані пакунок, сумка, ящик чи клумачок від рідних із Черкащини. Скажу відверто: щеміла душа, коли бачив зустрічі бійців із конкретним волонтером-земляком. Вони вирвались на якусь годину-другу з бліндажів передових бойових позицій. На їхніх берцях щедро було болота з дна траншей опорних пунктів, їхній одяг густо просяк пороховим димом, зашкарублі руки клали зброю, щоб прийняти великодні дарунки рідних…
Крім згаданих Віталія Чепелухи, Василя Поліщука і Сергія Бурлаки, в складі волонтерської групи були Петро Сюч і Леонід Питель із Жашківщини, а також автор цих рядків.
На Черкащині щедро з опадами, не бідні на них і донецькі степи. Останнім часом дощі щедро поливають і терикони, і шахтарські селища, і лісосмуги, і яри та балки. Розмокли зорані плугом і неорані ним (але щедро всипані мінами, снарядами та уламками ракет) поля. Шляхи також подекуди схожі на низку мініозер, які утворилися на місці пощербленого дорожнього твердого покриття. Отож навпростець ворогу не посунути ні танками, ні «саушками», тому й норовить ординець осідлати той чи інший шлях. Та наші воїни тримають шляхи-дороги під пильним контролем і надійним захистом, як і всю лінію оборони на фронтовому Донбасі.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Донеччина
