«Сьогодні на батьківщині Тараса Шевченка я згадувала, як у дитинстві бабка Ганна вчила мене ткати, — пише письменниця Валентина Коваленко на своїй сторінці у фейсбуці. — Згадувалася і ткацька лексика: цівка, човник, блят (дерев’яна ляда, якою прибивають — ущільнюють нитки під час ткання), основа, барабан, лапи… Дякую колезі Людмилі Шевченко за цю насолоду».
Проте не таке це все й забуте: «Технологію ткацтва знаю від «а» до «я». Мною виткано не одну сотню метрів доріжок. Сьогодні їх можна побачити в одній із церков села Білозір’я», — прокоментував допис колишній працівник облтелерадіо Олександр Чернега.
