Виставка «Незламні» відкрилася у вівторок, 19 грудня, в Черкаському художньому музеї. Після її відкриття стартував аукціон у межах збору 3 мільйонів гривень для черкащан у ЗСУ.
Експозиція присвячена спільному проєкту видання «18000» та фотокора Ігоря Єфімова — у залі представлені шістнадцять його найбільш емоційних і сильних світлин. А десять текстових історій про бійців, які отримали травми під час бойових дій, і як наслідок — ампутація, були підготовлені й опубліковані журналістами. З цими матеріалами, а також зі світлинами, які не ввійшли в експозицію, можна ознайомитися, перейшовши в залі виставки за кюар-кодом.
— Мої фотографії, сподіваюсь, підсилили потужні тексти журналістів, — сказав фотохудожник Ігор Єфімов. — Я хотів показати військових звичайними людьми, з їхніми емоціями. Також у нас є амбітна ціль — зібрати 3 мільйони гривень для фронту. І ще мені важливо демонструвати своїми роботами світові, що відбувається в Україні. І в мене є гарні новини: ці фото вже відібрали в українсько-шведський проєкт.
— Ми не хотіли, щоб ці світлини викликали жаль. Бо насправді кожен наш герой надихав нас, і ми хочемо, щоб вони надихали й вас, — підкреслила журналістка Єлена Щепак.
Люди на фото — з виразними і різними емоціями. Але всі — незламні.
Сергій Прядка, аби стати на захист Батьківщини, попри супротив рідних, покинув роботу в Польщі. Після реабілітації знайшов розраду в розвитку дитячого відділення «Козацькі вітрила», а з 2020 року — ще й депутат Черкаської міської ради. Після 33 операцій повернувся на фронт із протезом черкащанин, розвідник із позивним «Сільвер». Віталій Моцний у вільний час друкує деталі для безпілотників, навчає інших керувати FPV-дронами. До української збірної ввійшов Вадим Мазніченко: у 2014 році на війні втратив руку та ногу, тож стріляє з лука власним методом — натягує тятиву не рукою, а зубами. Денис Шеренговський стрибнув із парашутом і піднявся на Говерлу…
На виставку прийшли також військові — герої текстів і фото. Віталій Моцний подякував тим, хто звертає увагу на проблеми, яких з’являється все більше. «Треба, щоб суспільство розуміло, що такі, як я та мої побратими, будуть жити поряд, і до нас треба ставитися як до звичайних людей», — сказав він.
Виставка діятиме до кінця цього року.
Лариса СОКОЛОВСЬКА
