В умовах війни стало важко жити всім галузям соціальної сфери. І не лише медицині, культурі чи спорту доводиться терпіти труднощі, а й освіті. Можливо, освітянській ниві після повномасштабного вторгнення російської орди стало особливо складно вести повноцінне існування. Бо громи й імовірні прильоти ракет поставили перед освітніми закладами низку нових вимог, які подекуди звели усталений процес нанівець. Маємо на увазі наявність прихистків та їхнє облаштування чи будівництво. Та життя триває, час іде, освітні заклади функціонують, діти — навчаються. Хоча цей процес і дається всім не так легко.
Міський голова Монастирища Олександр Тищенко (на фото) сучасний стан освіти та її проблеми не лише добре знає, а вони йому близькі як колишньому працівнику цієї сфери. І його оцінка змістовна й кваліфікована.
— Нинішня праця освітян — це турбота про майбутнє Монастирищенської громади, — говорить Олександр Михайлович. — Не забуваймо, що в будь-якому цивілізованому суспільстві освіта є пріоритетною галуззю, а її рівень — одним із показників благополуччя всього народу країни. Не дивно, що праця в сфері освіти на загал стала одним із наймасовіших видів людської діяльності. Що ж стосується нас, то і виконком, і депутати міської ради, і старости старостинських округів та помічники міського голови постійно в курсі життя освітянських закладів, підтримують їх і допомагають всім, чим можуть. Конкретно ж цією ділянкою життя громади опікується управління освіти, молоді та спорту.
— Через те, що наша громада охопила цілісно весь колишній Монастирищенський район, то нині маємо чималу мережу закладів освіти, — розповідає начальниця управління освіти, молоді та спорту Ніна Завертана. — А це — 13 закладів загальної середньої освіти, 5 філій, 19 закладів дошкільної освіти, дві позашкільні установи, центр професійного розвитку педагогів, інклюзивно-ресурсний центр, фізкультурно-спортивний комплекс тощо. Функціонувати їм — нелегко, бо змінила усталений ритм і пандемія COVID-19, і повномасштабна військова агресія. Та, попри всі труднощі, освітяни переформатувалися, додали до своїх звичних завдань багато інших, які диктували саме життя та громадянський обов’язок. Найбільш важливо було знайти правильне рішення, визначитись із формою навчання дітей. Бо навіть за жорстких умов воєнного стану нашим основним обов’язком залишається дати дітям якісну освіту. Тому за підтримки міського голови, депутатів, керівників закладів освіти, батьківської громадськості та бізнесу були облаштовані прихистки. Це дало можливість нашим дітям навчатися за денною та змішаною формами.
Міський голова Олександр Тищенко розповів, що громада працює над створенням такої школи, в якій буде комфортно навчатись і яка даватиме учням не лише знання, а й уміння застосовувати їх у повсякденному житті, школи, де вчать критично мислити, експериментувати та сміливо висловлювати й відстоювати власну думку.
— Можу сказати, що особливістю організації навчального процесу в закладах освіти громади є щорічне проведення предметних олімпіад, — додає Ніна Завертана. — Тому наші школярі постійно беруть участь і займають призові місця з різних навчальних предметів на обласному та загальнодержавному рівнях. За підтримки міського голови в громаді діє програма «Обдарована молодь Монастирищини». Згідно з нею, учням, які стали переможцями й призерами всеукраїнських та обласних інтелектуальних, спортивних конкурсів, виплачується щомісячна стипендія, а їхнім педагогам-наставникам — одноразова грошова винагорода. У 2021-2022 навчальному році таких стипендіатів було 24, а зараз уже є 18 осіб. Заохочено й 18 педагогів-наставників. Ця цифра — 18 переможців — не остаточна, бо конкурси й чемпіонати тривають, юні монастирищани в них задніх не пасуть. Ось і не так давно наш тенісист Арсен Галай завоював третє місце на чемпіонаті України з тенісу. І ми віримо, що таких, як Арсен, ще буде немало.
Урагани війни зірвали з обжитих осель і погнали в чужі краї багато родин зі Сходу, Півдня та Півночі України, куди вдерлась російська орда. Чимало внутрішньо переміщених осіб прибули й на Монастирищину та знайшли тут для себе прихисток.
— У нашому закладі (попри те, що він невеликий) навчається 14 дітей із родин, які переселилися за минулий рік повномасштабної війни, — розповідає директор одного зі шкільних закладів міста Валерій Молдован. — Звичайно, ми їх оточили увагою, щоб діти відійшли від пережитих страхіть. А загалом з огляду на ситуацію, що склалася, значний відсоток учнів проживає в нашому гуртожитку. Маємо й затишний прихисток, де діти можуть не лише сховатись удень, а й перебути в нічну пору. Між іншим, у найважчий час через наш заклад пройшло близько тисячі ВПО.
— Нині в нашій школі навчається 15 дітей із переміщених родин, — розповідає директорка одного з освітніх закладів громади Зоя Мотилюк. — Це хороші, здібні, наполегливі діти. Хочу відзначити ученицю 9-го класу Дар’ю Павленко, яка прибула до нас із Мелітополя. Вона зайняла призове місце на міській олімпіаді з української мови.
Між іншим, міська рада зробила у закладі капітальний ремонт харчоблока, а обладнання придбали для нього за кошти освітньої субвенції в рамках реформи шкільного харчування, що реалізувалася за ініціативи першої леді Олени Зеленської.
Не можна не згадати й про те, що старшокласники виготовили й відправили бійцям близько сотні фронтових свічок, а малеча пробує свої сили у виготовленні оберегів.
Значну кількість учнів у громаді до закладів освіти підвозять із різних сіл. Приємно, що транспортний парк освітянської галузі нещодавно поповнився новеньким автобусом.
— За сприяння начальника Черкаської обласної військової адміністрації Ігоря Табурця та начальника управління освіти і науки Валерія Данилевського у співфінансуванні державного та місцевого бюджетів придбаний шкільний автобус, — каже Ніна Завертана. — Працюємо над поповненням автопарку закладів освіти й надалі.
Однак війна висунула нові виклики перед освітянами, які маячать на горизонті. Великою й болючою проблемою вочевидячки стане вимушена оптимізація мережі закладів освіти. Прикро, але факт: багато сільських шкіл мають обмаль учнів, витрати на навчання в них непомірно високі. Такі школи доведеться закривати. На жаль, кількість дітей у громаді за останні роки значно зменшилась. Як буде з мережею в найближчі роки — покаже час. А він — нелегкий…
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. м.Монастирище
