Коли 58 років тому я почав працювати в редакції районної газети як літпрацівник відділу сільського господарства, в кінці червня довелося висвітлювати початок жнив. А стартували вони тоді з косовиці гороху. Наголошую — з косовиці, а не з молотьби. Бо збирався горох роздільно: спочатку косарками цю бобову культуру скошували у валки, де кілька днів підсихала. А вже потім сухі покоси підбирали комбайни. Косарок не вистачало, і щоб впоратися зі збиральними роботами на гороховому лану, залучали й косарів.
Сіяли горох у кожному колгоспі й радгоспі, та ще й на чималих площах. Бо, по-перше, кожне господарство мало чіткий план обов’язкового продажу цієї бобової культури державі. А на те, що лишалося на току чи в коморі після хлібоздачі в колгоспах, була маса потреб. Бо треба щось і на крупу для колгоспних їдалень у тракторній бригаді та на фермі мати, й викроїти на дерть для молочного стада корів. Отож, мінімум поле чи й півтора поля гороху було в кожному господарстві.
Чого не скажеш зараз: цю культуру сіють буквально поодинокі господарства. В основному — ті, хто має молочне стадо корів. Горох здав свої позиції, й на його місці розкошують кукурудза, соя та соняшник. Причому це стало повсюдною картиною нашого сьогодення.
Такої позиції дотримується голова КСП «Родниківка» Уманського району Сергій Войченко. І це КСП справді щороку має чималий лан гороху. А цінують цю бобову культуру в Родниківці не випадково, вона оточена не меншою шаною, як і головний наш хліб — пшениця.
— Горох — незамінна культура, якщо ви дотримуєтеся сівозміни, якщо маєте МТФ та займаєтеся переробкою зерна, — говорить Сергій Михайлович. — Усі ці три моменти наявні в нашому КСП. Тому горох був, є і буде в переліку тих обов’язкових культур, що висіваються на родниківських полях кожного року. Наша агрономічна служба обрала оптимальний варіант вирощування цієї бобової рослини. Не таємниця — є деякі нюанси, які треба враховувати і яких треба свято дотримуватись, але в гороху їх не багато й не такі вони вже надто особливі. На те й агрослужба існує, щоб усе робилося до ладу. Погода нинішньої весни не радувала хліборобів: було чимало несприятливих моментів та випробувань. Але горох наші надії виправдав. Ще на цю мить не все змолочено, проте бачимо, що за тридцять із гаком центнерів з кожного гектара його буде.
— Горох входить до тієї невеликої кількості культур, які є найкращими попередниками для озимої пшениці, — розповів головний агроном господарства Василь Нагорний. — І це — не моя вигадка, а аксіома класичної агрономії. Тому в сівозміні горох для КСП — це священний принцип.
Голова КСП Сергій Войченко показав ту пшеницю, яка виросла на полі, де торік був горох. Вона дійсно має чудовий вигляд і наочно підтверджує мудрі слова законодавця поля.
На урожай горохового лану вичікує переробне підприємство КСП — круп’яний цех, чи як його іменують місцеві, — крупорушка.
— Крупа горохова в нас виробляється не один рік і здобула схвальні відгуки як у родниківців, так і в жителів інших сіл громади, — ділиться думками заступник голови КСП Петро Бабкін. — З неї і суп смачний, і каша чудова виходить. Бо сіємо не просто такий-сякий горох, який під руку трапився, а лише ті сорти, що витримали досить прискіпливу нашу перевірку. Отож вони дають такі горошинки, які гарантують добрий смак і розварюються в процесі приготування. А це — особливо важливо.
Неабияку важливість має горох для молочнотоварної ферми КСП. Корів тут годують не просто дертю зернових культур, а власноруч виготовленим комбікормом, в якому горох займає належне місце як обов’язковий інгредієнт.
Не в меншій пошані на МТФ і солома-горохвянка. Бо, на відміну від зернових, солома цієї бобової рослини більш поживна за яшну чи пшеничну. Фактично горохвянка — це наполовину сіно, її чудово поїдають і корови, і телята. Справжніми ласощами є горохвянка для овець. А в КСП, між іншим, є не лише велика рогата, а й дрібна худоба. Отож і отарі овець горохвянка взимку буде за смаколик.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Уманський район
Читайте також: Найбільше на Черкащині посіють кукурудзи, соняшнику та сої
