Слова прищепити, прищепляти, прищіпати, щепити, щеплений засвідчені ще в словнику Є.Желехівського та С.Недільського (1886), нагадує кандидат філологічних наук Олександр Скопненко.
Українська термінологія розвивалася разом із термінологією інших європейських народів, у яких саме в середині ХІХ ст. з’явилися слова на позначення вакцини та вакцинації. У цитованому словнику дієслово щепити подане з двома значеннями: пересаджувати пагін або бруньку однієї рослини на тканину іншої; вводити в організм певний препарат для запобігання захворюванню або задля лікування хвороби. Як бачимо, слово щепити перейшло в медицину з садівництва.
У сучасній українській літературній мові для позначення вакцинації використовують такі дієслова: прищеплювати, прищепляти (рідко), щепити, щеплювати (рідко). Процес вакцинації можна також позначати словосполученнями робити щеплення, прищеплювати вакцину, щепити вакцину. Абсолютним відповідником тут може бути дієслово латинського походження вакцинуватися. Проте заради розвитку й збереження власне українських мовних засобів варто віддавати перевагу українським формам.
