«Потрібна допомога. Запитання внука: жаба — вона, а хто їй до пари? Жаб? Жабур? Сорока — вона. А він — сорок? От ворона — вона, а ворон — він. Як найдоступніше можна пояснити дитині?» — питає дописувачка в одній із мовних спільнот.
До дискусії приєдналися не тільки знавці лінгвістики, а й біології. Так, бабусі допитливого внука навперебій роз’яснюють, що ворон та ворона — це різні види птахів, а не чоловік і дружина!
Всі назви тварин, особливо аборигенних, тих, що мешкають у нашій місцевості, утворилися давно. У назвах тварин протиставлення за родом непослідовне.
Так, у наших свійських тварин є розділення на статі, бо людина спостерігала за ними щодня і відокремила ці назви з практичної точки зору: півень — курка, бик — корова. Українська мова дуже раціональна. Визначились, що собака — він. Бджола — вона. Гадюка — вона. Джміль — він.
А от сорока — самка чи сорока — самець, для господарювання не мало ніякого значення (як і жаби). Тому й на категорії роду не відбито. Стать дикої тварини для людини була переважно непринциповою. Тож досить сказати самець сороки, жаби, гадюки, якщо іншу стать не зазначено окремою назвою.
