Діаспора підсобила з автівкою

Віктор Коваленко зі США допоміг коштами на автівку для земляка-фронтовика Владислава Козлова. Наша діаспора не забуває допомагати українцям у війні.

Обох їх — і нинішнього жителя Сполучених Штатів Америки, і молодого офіцера-фронтовика Збройних Сил України єднає одна притаманна деталь у біографіях: обидва причетні до відродження українського козацтва. Отож вони — духовні побратими. І, як істинні козаки, лишаються ними й нині: Віктор Коваленко (на фото зліва) в далекій Америці, а Владислав — на фронтовому півдні України.

Дух, що тіло рве до бою

Віктор Коваленко свого часу займався приватним підприємництвом в обласному центрі. Справи в нього ладились, усе було гаразд. А для душі він активно займався відродженням українського козацтва.

— Із 2006 року Віктор Коваленко в наших лавах, — розповідає отаман Черкаського крайового товариства Українського козацтва Віталій Чепелуха. — За час свого перебування в козацтві активно співпрацював по багатьох напрямках діяльності, то швидко здобув авторитет і шану. Не дивно, що його обирали й обозним, і скарбничим, і писарем, і начальником штабу та генеральним писарем Українського козацтва.

Набагато молодший за нього Владислав Козлов теж активно переймався справами козацтва і, попри свій юний вік, став невдовзі писарем Свидівоцької козацької сотні імені Богдана Хмельницького. Свого часу був контрактником у Збройних Силах. А з початком повномасштабного вторгнення росії, із весни 2022 року, він знову в рядах оборонців рідного краю. Нині підрозділ, в якому служить колишній писар Свидівоцької козацької сотні, боронить від ворога південь України.

Доля завела в Америку

Дві дочки родини Коваленків свого часу поїхали в Америку. Так склалося, що до Вікторії та Тетяни та внуків Мар’яни, Алекса та Евана мусили поїхати на далекий континент і бабуся Надія Петрівна та дідусь Віктор Іванович. Там вони вже кілька років.

Попри свої роки (а невдовзі йому буде 70), Віктор Коваленко і за кордоном веде активний спосіб життя, всіляко допомагаючи дочкам та внукам. Але водночас із родинними клопотами Віктор Іванович підтримував і підтримує й своїх побратимів по козацтву на Черкащині.

Допомога від Коваленка — регулярна

Далека відстань від США до України — цьому не перешкода, він постійно перебуває в курсі як становища на фронті, так і щодо ситуації в козацьких організаціях. І не лише «в курсі», а й активно допомагає матеріально, підтримуючи духовних побратимів на фронті своїм волонтерством. І розмах цього доброчину нашого земляка вражає, бо він не жаліє доларів на допомогу воїнам-землякам. Торік 22 листопада наша газета інформувала про те, що козацтво Черкащини передало два автомобілі воїнам ЗСУ на Донбасі. Зазначалося, що Віктор Коваленко передав на придбання цих автівок дві тисячі доларів.

— Коли у Владислава Козлова виникла потреба в автомашині, він звернувся до нас, — розповідає Віталій Чепелуха. — Ми швидко знайшли потрібне авто, яке його власник збирався не ремонтувати, а здати на брухт. Ми оглянули транспортний засіб і побачили, що він, загалом, ще в доброму стані, однак певного ремонту потребують деякі агрегати. Треба нову гуму, колеса, акумулятор, фари, переглянути ходову, очистити, підфарбувати. Заодно вирішили поставити обладнання для споживання газу. На все це погодився помогти коштами Віктор Коваленко, й невдовзі вони надійшли. Ремонт швидко та вправно виконали ремонтники СТО Володимира Кисіля.

Авто завантажили вщерть

А щоб авто на фронт не поїхало пустим, подбав заступник Віталія Чепелухи Леонід Сандига. Доки ремонтники порались біля жигулька, Леонід Володимирович домовлявся і вишукував усе, що буде не зайвим фронтовикам до їхнього польового повсякденного меню. Отож до Владислава Козлова і його побратимів авто поїхало вщерть завантажене добрениками, смаколиками, фруктами та всим тим, що на фронті є за делікатес.

— Я щиро вдячний Віктору Івановичу за те, що він так щедро допоміг у підготовці цього авто, — сказав, отримуючи колісний дарунок, колишній писар козацької сотні Владислав Козлов. —  Дай Бог йому і його родині щедрого здоров’я, великого щастя і щирої любові до української землі.

До слів сина приєднався і його батько Ігор Євгенович:

— Доземний уклін вам, Вікторе Івановичу, за цей щедрий волонтерський дарунок! Хай наша щира вдячність додасть вам сил, снаги та міцності вашому козацькому єству!

Василь МАРЧЕНКО, південь України.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *