У цієї першої української опери авторства Семена Гулака-Артемовського — 150-річна сценічна історія. І все ж «такого, аж настільки іншого та актуального «Запорожця», Україна не бачила ніколи. Я пишаюся тим, що постановка відбудеться в нашому драмтеатрі саме до 160-річчя своєї премʼєри» — анонсує в.о. директора-художнього керівника Черкаського академічного обласного музично-драматичного театру імені Т.Г.Шевченка театру Руслан Паскалов.
Наче усе як колись: і Задунайська Січ в османських володіннях. Ті ж самі Карась, Одарка, Оксана, Андрій та Селіх-Ага, та…
— Я пильно слідкую за творчим життям країни й столиці зокрема, — каже Руслан Паскалов. — Півтора року тому натрапив у фейсбуці на трейлери вистав київського режисера Андрія Маслакова. Ознайомився з його творчістю, яка відповідала моєму уявленню про сучасний музично-драматичний театр. Порадившись з колегами, зателефонував йому і запропонував познайомитись особисто і дізнатись про його можливі ідеї стосовно «Запорожця за Дунаєм». Мене зачепило його сучасне концептуальне прочитання твору. Воно — з новими акцентами й під новим кутом зору: біженці, діаспора, одвічне бажання українців повернутись додому, «ждуни-патріоти» і справжні молоді патріоти… Крім того, Андрій досвідчений співак, і було зрозуміло, що він допоможе нашим артистам наблизитись до потрібного для опери рівня.
Це і звучання оркестру, спів солістів, декорації й костюми героїв. Андрій Маслаков власноруч написав діалоги, ввів пролог, залучив нових персонажів, написав чотири музичні номери, і ще наприкінці на нас чекає неочікуване.
— Під час роботи над виставою стало зрозуміло, що готується щось масштабніше, ніж опера у її звичному вигляді й Андрій дійшов висновку, що для цього формату більше підходить назва «українська сага», — продовжує Руслан Паскалов. — Радянською владою «Запорожець за Дунаєм» нав’язливо використовувався для пропагування певної меншовартості українців загалом і козаків зокрема, — продовжує Руслан Паскалов. — Постійно пʼяний Карась, сварлива Одарка, Султан як верховний правитель і вирішувач доль. А ще Андрій і Оксана, які перебіжчиками хочуть повернутись в Україну… Пісню «Мабуть, жінка буде бити, за чуприну волочити» співав кожен другий, уявляючи, що ось це і є справжня оригінальна українська культура.
Режисер обрав мову метафор та знаків. Ретельно виважив образи та умовності, що втілені в сценографії, що він розробив її власноруч, і у зовнішності героїв, яких створила художниця костюмів, київська режисерка Анастасія Маслакова.
Я обрав вектор перезавантаження театру саме в музичному напрямку. Для цього театр має потужні творчі сили.
Спілкувався Максим Пономаренко
Читайте також: Руслан ПАСКАЛОВ: «Безмежно вдячний глядачам за підтримку»
