А почалося все з випадку, коли в підшефному підрозділі волонтери черкаського козацтва застали одного зі своїх земляків за ремонтом легкової автівки. Не нової, а, як кажуть, такої, що побувала в бувальцях.
— Та тобі б нову треба, куди ж ця годиться!
— А де ж її взяти, ту нову? — перепитав боєць. І вже жартома додав:
— Хіба що ви допоможете, то буде тоді нова.
Ця розмова й поклала початок добрій справі, яка, зрештою, завершилася придбанням двох закордонних автівок для друзів-фронтовиків.
Отаман Черкаського крайового товариства Українського козацтва Віталій Чепелуха розповів про прохання воїнів друзям із далекої Америки. Представники української діаспори зреагували на слова Віталія Григоровича. Особливо активну позицію виявив його духовний побратим по українському козацтву Віктор Коваленко. На пропозицію Віктора Івановича зібрати кошти для закупівлі авто воїнам пристали його однодумці Роман Гордашевський, Тамара Захаренко, Клара Єременко, Вікторія Вест. І невдовзі вони передали дві тисячі доларів.
Почувши про цю благодійну допомогу діаспори, відреагувала неабияким щедрим вчинком пенсіонерка з Черкас Любов Авраменко. Дарма, що у Любові Василівни єдине грошове джерело — пенсія, але вона зуміла зібрати й передати на закупку автівок 20 тисяч гривень. До збору коштів доєдналися й Віталій Чепелуха та його родина, громада села Свидівок Черкаського району.
— Активно попрацювали над збором грошей на авто для фронту Золотоніський курінь крайового козацтва УК, зокрема його очільники Михайло Ткалич та Василь Драч, громадська організація «Охматівська Січ» із Жашківщини, батько й син Дергалюки з Жашкова, — розповів кошовий отаман Черкаського коша козацьких команд особливого чину Василь Поліщук.
Свій внесок у цю добру справу зробили й рідні та близькі нещодавно посвяченого в козаки бійця з Полтавщини Олега Ганженка.
Купувати автівку для фронту поїхали в Литву Віталій Чепелуха та його син Олег. Сподівалися за пару діб справитись, але не так сталося, як гадалося. Відповідну техніку знайшли швидко, оформили необхідні документи, підготували авто до перегону в Україну.
— Але несподівано виникла перешкода на польсько-українському кордоні, — пригадує Віталій Григорович. — Там рух спочатку уповільнили, а потім і геть загальмували польські перевізники-страйкарі. І наш шлях із Литви через Польщу додому розтягнувся на цілих п’ять діб. Це й відтермінувало передачу техніки фронтовикам на тиждень. Але, зрештою, перетнули кордон, доїхали до Черкас. Перепочили, підготували авто до перегону на Донбас. А щоб не гнати пустими їх на фронт, зібрали продукти та необхідні хлопцям речі — деякий інвентар.
За кермо чорного Mitsubishi-L200 сів заступник польового гетьмана Черкаського крайового товариства УК Леонід Сандига, а білого КІА Sorento повів отаман Свидівоцької козацької сотні Олег Чепелуха. Вантажно-пасажирським авто кермував активіст ГО «Охматівська Січ» Сергій Бурлака. В поїздці взяли також участь Віталій Чепелуха і Василь Поліщук та представники ГО «Охматівська Січ» Петро Сюч і автор цих рядків.
Доєдналися до групи й представники громадської організації «ЛАД» із міста Черкаси Назар Коваленко та Олександр Дем’яненко. Як годиться в такому випадку, вони взяли продукти та смаколики для бійців. Відповідні продуктові вантажі, маскувальну сітку підготували й козацькі організації та їхні помічники-меценати з Жашкова, Черкас і Ставищанського району Київщини.
Дорога на фронтовий Донбас, у підшефний підрозділ, була щедра на листопадові сюрпризи. Хоч на загал у більшості регіонів асфальт був сухий, але подекуди вистачало на ньому й дощових калюж, і самих дощових смуг, і першої криги на дорожньому полотні, мряки та вітру, який ламав гілля й обривав та жбурляв додолу останнє листя з дерев. А в прифронтовій зоні вранці нагадала про себе дрібненька снігова пороша, крупинки якої почали було сіятися з неба, щоправда — ненадовго.
Першим «осідлав» Mitsubishi-L200 свидівчанин Андрій, який був невимовно вдячний землякам за цей гарний дарунок.
— Спасибі всім за цю машину. Вона дуже гарна, потужна й нам знадобиться для різного плану поїздок, — сказав воїн.
На білий КІА Sorento пересів зі старенької «Ниви» Олег. Але його «старушенцію» не поставили на прикол, а відразу передали в інший підрозділ, де й такої не було, і де їй будуть щиро раді. Доки їздитиме — служитиме бійцям. Не встигло, як кажуть, чорнило висохнути на папері про передачу Sorento, як новий володар навантажив її необхідним, і разом із бойовим побратимом новинка поїхала до бойових позицій. Бо час не чекає. Війна.
— Я щиро вдячний усім, хто посприяв нам цією технікою, хто збирав кошти, хто готував усю цю поїздку, — зізнався боєць. — Спасибі й Черкаській санаторній школі, яка з військових артефактів виготовила оригінальні сувеніри, організувала їх аукціон і виручені кошти віддала на це авто.
Ось так завершилася доброчинна акція сучасного черкаського козацтва на підтримку Збройних Сил України.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Фронтова Донеччина
