Овочівництво відродилося завдяки Юрію Ковачу
Сталося це вісім років тому, коли Юрій Ласлович прийшов працювати у «Верхнячку-Агро». Овочівництвом сучасного (чи то б європейського типу) він до цього займався сім років у іншому господарстві. Тож коли з’явився у Верхнячці, запропонував тодішньому генеральному директору СТОВ Григорію Грушовенку:
— А давайте, Григорію Петровичу, відновимо овочівництво, хай городина й у нас родить…
Григорій Грушовенко був керівником без зайвих амбіцій та гонору і прислухався до думок підлеглих працівників, тому ідею Юрія Ковача підтримав. Але, мовляв, є одна заковика: де ті овочі розмістити, де знайти вільні гектари для них? В Юрія Ласловича була вже напоготові відповідь, бо він нагледів підходящу для цього місцину в колишньому тваринницькому містечку. Чому б площі від колишніх вигульних майданчиків чи кормового двору не зайняти овочами? Звичайно, цю територію треба відповідно підготувати, очистити від уламків цегли, каміння, бетону, залізяччя, розрівняти… Так і вирішили зробити.
Тож на місці обор, між колишніми пустими свинарниками, й з’явились овочеві ділянки.
Урожайність, яка радує щороку
Як вирішили — так і зробили: очистили, вибрали непотріб, вирівняли, зорали. А земля ж там вигуляна не те що роками, а десятиліттями, тож на врожай прифермська територія не поскупилась. Як першого, так і в наступні роки вона радувала і Грушовенка, і Ковача гарними врожаями.
— Ось і цього року ми вже зібрали і реалізували 64 тонни огірків та понад 30 тонн помідорів, — розповідає агроном-овочівник Віра Видрик. — Під огірками маємо 2 гектари й 20 соток землі, під помідорами — тільки 60 соток. Попри спеку та вересневу пору огірки потроху ще й досі родять, а помідорів ще збирати й збирати. Хоч і не геть сприятливе було для городини літо, але як на такий перебіг погоди — вродило гарно.
— Бо виручила технологія, — додає головний агроном СТОВ Юрій Мосійчук. — І огірки, і помідори вирощуються із краплинним зрошенням, мережа якого прокладена вздовж кожного рядка. А основна боротьба з бур’янами зведена не до сапи в жіночих руках, а до покритої спеціальною плівкою поверхні землі: вона не дозволяє проростати бур’янам і захищає грунт від зайвого випаровування вологи. Тепло є, бо сонце гріє, вологи вистачає, бо вона зберігається в землі, тому рослини й ростуть, як мовиться в народі, мов із води.
— Але головна запорука високої врожайності — в насінні, — наголошує генеральний директор СТОВ «Верхнячка-Агро» Юрій Ковач. — Ми не женемося за якимись ультрановинками чи рекордно урожайними гібридами, сіємо те, що гарно почувається в наших умовах і що зарекомендувало себе на нашій землі стабільною врожайністю. В огірків це два європейські гібриди — «Пролікс» та «Кріспіна», в помідорів — «Солероссо». Але тут є ще одна важлива деталь: ми не шукаємо дешевого насіння, не перебираємо, хто поступиться якоюсь гривнею, а використовуємо те, яке постачає безпосередній виробник чи автор гібриду. Цей наш крок — недешевий, але він — гарантія того, що ми матимемо урожай. Бо путнє насіння європейського походження забезпечить гарний збір плодів. Навіть коли погодні умови будуть вкрай несприятливими. Адже гору над ними візьме високий потенціал, закладений у гібриді.\
І цінують, і купують споживачі навіть із Кіровоградщини
А якщо бути точним, то основну масу як огірків, так і томатів «Верхнячка-Агро» продає консервному заводу з Кіровоградської області. Дарма що відстань звідси до консервників немаленька, однак вони на це не зважають, забирають зібрані плоди без нагадування та зволікання. Не проти купити гарненькі огірочки та помідорчики й місцеві жителі. Бо — висока їх якість.
— Із збутом проблем немає, вистачає охочих і серед своїх людей, — говорить Юрій Ковач. — Тому продаємо й працівникам СТОВ, нашим партнерам, пайовикам. Хай люди і свіжими овочами поласують, і на зиму якийсь припас законсервують.
Василь МАРЧЕНКО,
с.Верхнячка на Христинівщині
