Пам’ять про захисників України, які віддали життя за свободу рідної землі, зберігається не лише в офіційних хроніках, а й у спогадах тих, хто йшов із ними пліч-о-пліч крізь вогонь протиборства. Серед них і наш колега Володимир Мукан — талановитий журналіст, професійний науковець, успішний підприємець, який із початком повномасштабного вторгнення змінив цивільну професію на військовий однострій.
Про те, як гартувався бойовий шлях героя та як вшановують його подвиг побратими, розповів під час зустрічі у стінах рідної школи в Черкасах його колишній командир — перший речник АТО, а нині — начальник відділу комунікацій Командування Сил ТрО ЗСУ полковник Олексій Дмитрашківський.
Початок військового шляху та інновації в ТРО
Володимир Мукан (позивний «Блискавка») з 25 лютого 2022 року безперервно перебував у зоні бойових дій, виконуючи надважливі завдання на передовій. Як професійний медійник, він документував війну безпосередньо з бойових позицій. У липні 2022 року отримав пропозицію від Олексія Дмитрашківського, який на той час очолював об’єднаний пресцентр Сил оборони Таврійського напрямку, стати командиром першого в історії Сил ТрО ЗСУ позаштатного експериментального передового інформаційного загону. Під час цієї відповідальної місії на Харківщині Володимир зібрав сотні матеріалів про життя і побут військових для майбутнього літопису російсько-української війни. Розроблені ним журналістські методи роботи в екстремальних умовах стали зразковими для багатьох колег.
Із 5 квітня 2023 року Володимир виконував бойові завдання у складі сил і засобів тактичної групи «Адам» оперативно-тактичного угрупування «Соледар». Він обіймав посаду заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення стрілецької роти 156-го окремого батальйону ТрО ЗСУ (підрозділ був переданий у підпорядкування 3-му окремому штурмовому батальйону 5-ої окремої штурмової бригади).
Зброя медійника і вибір воїна
На переконання бойових колег, робота журналістів на війні є однією з найбільш героїчних професій. Військові медійники часто свідомо відмовляються від вогнепальної зброї під час виконання специфічних завдань — наприклад, під час роботи з цивільним населенням на звільнених чи контрольованих територіях (як це відбувалося під час тривалих виїздів на Курщину). Це робиться для того, щоб не залякувати мирних жителів і виключити будь-які звинувачення у тиску. Головною зброєю журналіста в таких умовах залишаються камера, диктофон і слово, попри постійний ризик потрапити в засідку чи підірватися на мінах.
Проте Володимир Мукан не обмежився лише інформаційним фронтом. Коли його підрозділ передислокували в район Бахмута, отримавши звання молодшого лейтенанта, виявив особисте бажання взяти безпосередню участь у бойових діях. Людина з вищою гуманітарною освітою, журналіст за покликанням, він очолив штурмовий загін для виконання надскладного бойового завдання. Під його керівництвом бійці успішно зайшли на визначену позицію та виконали наказ із її захоплення. Проте під час ворожого обстрілу 120-міліметрова міна вибухнула поруч із командиром. Володимир Мукан отримав поранення, несумісні з життям.
Свого часу на застереження матері перед виходом до війська Володимир відповів словами, що стали девізом для багатьох захисників: «Мамо, а в мене діти, і якщо не я, то хто моїх дітей захистить?». Цей свідомий вибір цивільної людини став прикладом справжнього громадянського героїзму.
Збереження пам’яті: ініціативи побратимів
З метою вшанування пам’яті колеги по зброї військовий підрозділ «ТРО Медіа» створив документальний фільм «Журналіст у формі», який детально розповідає про бойовий та професійний шлях офіцера. Нещодавно цю стрічку продемонстрували старшокласникам, педагогічному колективу та громадськості в укритті рідної для Володимира 34-ої школи міста Черкаси.
«Для нас честь бути в школі, де навчався Володимир Мукан, — звернувся Олексій Дмитрашківський до учасників показу. — Я хотів би, щоб кожен із вас пишався тим, що навчається в закладі освіти, випускником якого був мій побратим і мій друг».
Полковник О.Дмитрашківський висловив спільну думку бойових колег: ім’я героя має бути вписане золотими літерами в історію України та освітнього закладу. Відтак виступив із офіційною ініціативою — присвоїти Черкаському НВК №34 почесне ім’я Володимира Мукана. Публічний старт цієї пропозиції відбувся у Черкаському драматичному театрі імені Т.Г.Шевченка під час показу вистави «Енеїда» у виконанні Театру ветеранів. Актори та побратими також вручили квіти матері героя, Вірі Павлівні Мукан, висловивши глибоку вдячність за сина, який став взірцем незламності духу, віри й любові до України.
Довідка. Героїзм Володимира Мукана відзначений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, Почесною відзнакою Черкаської міської ради «Захисник України – Герой Черкас», нагрудним знаком «За мужність і героїзм» виконавчого комітету Черкаської міської ради та медаллю «За жертовність і любов до України» Православної церкви України. Вулицю Сурікова в місті Черкаси перейменовано на вулицю Лейтенанта Мукана. У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, де здобував освіту та працював Володимир, один із підрозділів перейменований на відділ зв’язків із громадськістю імені Володимира Мукана Навчально-наукового інституту філології.
Тетяна КАЛИНОВСЬКА
