Ніна Піскун займається доброустроєм скверу на площі 700-річчя із 2018 року. Як сама каже, від ранкових «пробіжок з мітлою» спочатку дуже боліли руки, однак тепер відчуває себе фізично на багато сильнішою і витривалішою. За роки своєї роботи вона стала справжньою хранителькою цієї зеленої зони.
«На роботу виходжу о п’ятій ранку, взяла собі за таке правило: доки люди почнуть ходити, доки дітки будуть іти в школу, – маю поприбирати. Стараюсь позамітати, позгрібати до восьмої години, буває до дев’ятої чи десятої, залежно від того, на скільки багато сміття. Восени багато листя, тож працюю довше. Тоді ще виходжу під вечір, ближче до п’ятої, і працюю буває й до десятої», – розповідає про свій розпорядок робочого дня Ніна Григорівна.
Жінка наголошує, що раніше працювала викладачем з економіки, тож спочатку соромилась своєї нової роботи, тому й взяла собі за правило виходити так рано. А згодом зрозуміла, що робота в сквері – також передбачає вміння знаходити спільну мову з людьми.
«Справді, треба бути трохи психологом, щоб порозумітися із різноманітним контингентом, який тут буває. Тепер же навіть, умовно кажучи, не зовсім «благонадійні» відвідувачі часом мені допомагають виносити листя. До всіх людей можна знайти підхід, якщо намагатись. Нині ж я вже пенсійного віку, не ходжу на викладацьку роботу, тому залюбки йду до скверу, а тоді любуюсь наслідками свого прибирання», – посміхається жінка.
Вона також радіє, що до неї часто підходять завсідники скверу і дякують за чистоту і порядок.
«Приємно, коли твою роботу цінують. До того ж я між людьми весь час. Хтось розповідає свої пригоди, буває діляться зі мною своїми радощами, чи проблемами, і тоді вже я їх підтримую. Поєднання фізичної праці й спілкування з людьми – це приємно і на користь», – переконана Ніна Григорівна.
Сквер 700-річчя хоч і не дуже великий, однак відрізняється рослинним розмаїттям: ялини, туї, липи, горобина, черемха, алича, клени й навіть коркові дерева, що велика рідкість. Тож навіть улітку багато листя і плодів, які треба прибирати. Є ще й дитячий майданчик, догляд за яким також на плечах Ніни Григорівни.
«Діток тут дуже багато, вони приходять з батьками більше удень. А під вечір приходять старші люди, відпочивають на лавочках, спілкуються. А мені приємно, що до цієї краси я маю безпосереднє відношення», – додає працівниця.
Про неординарну жінку на своєму сайті розповіло КП “Дирекція парків”
