Коли людина раптово втрачає свідомість і перестає дихати, розпочинається незворотний процес. Без кисню клітини мозку стрімко відмирають. Базові навички серцево-легеневої реанімації (СЛР) допомагають підтримати життєдіяльність організму до приїзду медиків.
Серцево-легенева реанімація — це механічна заміна функції зупиненого серця. Завдяки ритмічним і глибоким натисканням на грудну клітку, людина, яка надає допомогу, працює як зовнішній насос. Це дає можливість штучно підтримувати циркуляцію крові та постачати залишки кисню до мозку. Мета СЛР — не миттєве повернення до свідомості, а збереження життєздатності органів.
Надання допомоги дорослій людині має відбуватися за алгоритмом.
Переконайтеся, що вам нічого не загрожує. Гучно зверніться до потерпілого: «Ви мене чуєте?» та обережно торкніться плечей.
Потерпілий має лежати на твердій поверхні. Закиньте голову людини назад, щоб відкрити дихальні шляхи. Нахиліться вухом до її рота. Протягом 10 секунд застосовуйте правило «Чую, бачу, відчуваю» (звук видиху, рух грудної клітки, тепло повітря). Важливо: поодинокі хрипи або судомне хапання повітря ротом (агональне дихання) є ознакою зупинки серця.
Варто чітко визначити, хто викличе швидку, або зателефонувати самому і на гучному зв’язку комунікувати з оператором екстреної допомоги, водночас продовжуючи надавати допомогу.
Як виконувати компресії? Покладіть руки в замок по центру грудної клітки. Лікті мають бути повністю випрямлені. Натискайте вагою всього тіла на глибину 5-6 см із частотою 100-120 разів на хвилину. Після кожного натискання грудна клітка має повністю випрямлятися, але руки не слід відривати. Пропорція (30:2). Якщо у вас є бар’єрний клапан-плівка, чергуйте 30 натискань і 2 штучні вдихи. Для цього закиньте голову потерпілого назад, затисніть ніс, щільно охопіть рот своїми губами та зробіть плавний видих тривалістю близько 1 секунди. Грудна клітка має піднятися. Якщо захисту немає або ви боїтеся робити вдихи — виконуйте лише безперервні компресії. Це краще, ніж не робити нічого.
Сучасні громадські місця (вокзали, метро, великі торгові центри) дедалі частіше оснащують автоматичним зовнішнім дефібрилятором (АЗД). Багато людей можуть боятися використовувати цей прилад через страх завдати удару струмом неправильно.
Насправді АЗД розроблений спеціально для людей без медичної освіти. Це — розумний пристрій, яким неможливо нашкодити. Достатньо просто увімкнути кнопку живлення, після чого апарат почне давати чіткі голосові інструкції: куди наклеїти електроди та коли відійти. АЗД самостійно зчитує кардіограму потерпілого і ніколи не згенерує розряд, якщо ритм серця цього не потребує.
У стресовій ситуації непідготовлені люди часто припускаються помилок, які роблять реанімацію неефективною. Розглянемо найбільш критичні з них:
Помилка 1. Перевірка дихання предметами. Використання смартфону чи дзеркальця неефективне, адже на поверхні предметів може з’явитися реакція на тепло тіла людини, а не на дихання. Також ви навряд знайдете під рукою пір’я чи інші предмети, які часто помилково вважають дієвим способом для перевірки дихання. Правильне рішення — орієнтуватися виключно на правило 10 секунд («Чую, бачу, відчуваю»).
Помилка 2. Натискання зігнутими руками. Робота виключно силою м’язів рук (згинання ліктів) призводить до швидкого фізичного виснаження рятувальника вже за першу хвилину. Крім того, ліктьові суглоби амортизують зусилля, через що натискання стають недостатньо глибокими. Правильне рішення — намертво заблокувати лікті та працювати вагою корпусу.
Помилка 3. Страх зламати ребра. Через побоювання травмувати людину, багато хто тисне на грудну клітку занадто слабко. Варто розуміти фізіологічні пріоритети: при правильній і глибокій реанімації перелом ребер є частим явищем, проте ця травма лікується. Натомість недостатня глибина компресій гарантовано призводить до загибелі мозку.
Помилка 4. Довгі паузи між компресіями. Щоразу, коли ви припиняєте натискання довше ніж на кілька секунд (для вдихів або відпочинку), штучний артеріальний тиск падає до нуля. Щоб відновити циркуляцію крові, потрібен час. Правильне рішення — мінімізувати паузи. Оскільки СЛР вимагає значних фізичних зусиль, рятувальникам необхідно мінятися кожні 2 хвилини.
Знання теоретичного алгоритму — це необхідна база, проте в екстремальній ситуації вирішальну роль відіграє м’язова пам’ять та відпрацьована моторика. Щоб навчитися правильно ставити руки, витримувати необхідну глибину компресій та діяти без паніки, потрібна практика. Центр підготовки громадян до національного спротиву регулярно проводить безкоштовні заняття з домедичної допомоги, де відпрацювати навички СЛР (і не тільки) на тренувальному манекені може кожен. Реєстрацію на заняття та детальнішу інформацію шукайте на сайті: nacsprotyv.ck.ua.
Надія СІЧКАР
