«День, що минув, був Днем професійно-технічної освіти в Україні! В Черкасах відбулося традиційне привітання працівників цієї сфери з представниками напрямків розвитку галузі. Як зазвичай, гідно представив себе і мій рідний ДНЗ. Щиро вдячний за високу оцінку роботи нашого колективу міській владі та обласній військовій адміністрації! Разом працюємо задля Української Перемоги! А колективу шлю теплі вітання та міцні обійми!»
Це привітання з професійним святом профтехосвіти від директора одного з Черкаських професійних училищ Сергія Воронова, розміщене на його сторінці у Faсebook на початку жовтня, колектив цього навчального закладу сприйняв з особливою вдячністю. Всі розуміли, що написане воно було в найскладніших умовах — у перерві між запеклими боями на фронті, де в лавах Збройних Сил України їх директор уже кілька місяців поспіль захищає нашу державу від російського агресора, а сьогодні крок за кроком у складі свого батальйону звільняє українську землю від рашистської нечисті.
Та навіть у цьому пеклі війни його контакти з рідним училищем залишаються постійними. Поради, консультації, сприяння у вирішенні організаційних та інших питань, листування через інтернет із підростаючим поколінням, що має суттєве значення в плані патріотичного, духовного виховання молоді, — ніщо не залишається поза увагою Сергія Воронова, якого не відділяють від училища ні тисячі кілометрів, ні щоденні фронтові випробування. Є хвилина перепочинку, хоч якесь затишшя після бою і він виходить на зв’язок із Черкасами.
Взагалі, відповідальність — за Україну та її майбутнє, за справу, якій служиш, за тих, хто поруч у бою, праці, житті, — це чи не визначальна риса Сергія Воронова, одного з наймолодших директорів в освітянській галузі України, якому лише 34 роки, але який уже пройшов досить ґрунтовну життєву, політичну, управлінську школу. Після закінчення факультету міжнародних відносин — стажування в США, він — керівник Кам’янської районної організації політичної партії «Свобода», організатор протестних акцій проти антинародних дій режиму Януковича, активний учасник Революції гідності, голова Народної ради Кам’янщини, депутат Черкаської облради VІІ скликання, директор департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради. І вже два роки очолює державний навчальний заклад, який незмінно залишається одним із провідних у професійно-технічній галузі як області, так і України.
Цей навчальний заклад готує фахівців із чи не найбільш мирних і затребуваних суспільством спеціальностей: кухарів, пекарів, кондитерів; майстрів ресторанного обслуговування; офіціантів, барменів; продавців продовольчих товарів; виробників м’ясних напівфабрикатів; контролерів-касирів; операторів лінії у виробництві харчової продукції. Його випускники — знані й шановані майстри своєї справи, яким училище відкрило шлях не тільки до професійного росту, отримання вищої освіти, а й до життєвої стабільності, матеріального достатку. І це тим більше важливо, оскільки більшість вихованців ДНЗ — це діти з малозабезпечених, а нерідко — й проблемних сімей, у яких завдяки здобутим робітничим спеціальностям є можливість вийти на новий соціальний рівень, впевнено будувати своє життя.
За це покоління, за майбутнє незалежної України, яке розбудовуватимуть й випускники цього навчального закладу, за українську націю, яка вже довела всьому світу свої стійкість, мужність і єдність, і воює на фронті директор цього ДНЗ Сергій Воронов, який уже став для молоді прикладом справжнього патріотизму, відданості своїй Батьківщині.
До речі, згідно з законодавством України, він, як керівник закладу профтехосвіти, взагалі не підлягав мобілізації. І тривалий час йому у військкоматі просто відмовляли. Але він таки добився свого і на початку червня Сергій Воронов уже був на передовій. А до цього зробив усе, щоб училище в умовах воєнного часу запрацювало потужно, ефективно, допомагаючи внутрішньо переміщеним із зон бойових дій особам, Збройним Силам України, теробороні.
— З першого дня війни, — говорить Сергій Воронов, — колектив училища діє з повною віддачею, як одна команда, на яку я, як керівник, повністю можу покластися. Згуртованими, обов’язковими у виконанні своїх професійних завдань, активними в громадському житті наші педагоги, майстри виробничого навчання, персонал були завжди. Але війна особливо посилила почуття відповідальності, єдності, причетності до спільної боротьби за нашу державу, за Перемогу. І хоча я сьогодні далеко від свого навчального закладу — на фронті, але точно знаю: всі питання, які постають перед училищем, вирішуються оперативно, фахово, без найменших збоїв. Училище залишається взірцевим по всіх напрямках роботи. І за це я щиро вдячний виконуючій обов’язки директора, заступнику директора з навчально-виробничої роботи, відміннику освіти України Ірині Миколаївні Березань, заступнику директора з навчально-виховної роботи, спеціалісту вищої категорії Ірині Володимирівні Голібаренко, заступнику директора з навчально-методичної роботи, спеціалісту першої категорії Людмилі Анатоліївні Грищенко, відміннику освіти України Аллі Михайлівні Азізовій, усім викладачам, майстрам виробничого навчання, працівникам нашого навчального закладу.
Щиро вітаю всіх із Днем захисника України, Днем Українського козацтва та святом Покрови Пресвятої Борогодиці! Всі ми сьогодні — Збройні Сили України і суспільство — діємо спільно — на Перемогу! В цій боротьбі наш народ перетворюється в націю — сильну, об’єднану, непереможну, визнану й шановану світом. І ніяка рашистська орда не стане нам на заваді. Переборемо, подолаємо зло і завжди пам’ятатимемо: хто нам друг, а хто — споконвічний ворог.
Нових здобутків і звершень моєму дорогому Черкаському вищому професійному училищу, яким я безмірно пишаюся і який для мене, мого підрозділу, ЗСУ є надійним тилом, постраждалим від війни переселенцям — життєвою опорою, а своїм учням — початком шляху в доросле майбутнє. Всім здоров’я, успіхів і всіх благ, а нашій рідній Україні — Перемоги, миру й процвітання!
24 лютого почалася війна. Передбачалося, що це може статися, і все ж у те, що цей злочинний напад росії на Україну відбудеться, — не вірилося.
Психологічно сприйняти цю ситуацію було непросто всім. Але профтехучилище — це така структура, де всі процеси завжди чітко вивірені й контрольовані. Хаосу, неупорядкованості тут просто немає місця. Тож уже до обіду всі учні були відправлені по домівках, а гуртожиток підготовлений для біженців. І ці люди почали прибувати цього ж таки дня — нажахані війною, зморені, часто — без найнеобхідніших речей, залишених у розбомблених помешканнях. Але — врятовані від смерті, завдяки евакуаційним потягам, автобусам, волонтерам. Україна не кинула своїх громадян напризволяще, на поталу ворогу. Рятували всіх, кого тільки було можна. А в неохоплених бойовими діями регіонах людей приймали, як рідних, забезпечували житлом, постільною білизною, одягом, харчуванням, ліками тощо.
З ініціативи директора Сергія Воронова в училищі вже на другий день запровадження воєнного стану було створено волонтерський хаб, який напряму займався проблемами внутрішньо переміщених осіб. Активно запрацював гурт волонтерів «Бджілка», де збирали одяг, взуття, предмети першої необхідності для наших військових та переселенців.
На допомогу працівникам училища прийшли й сотні містян, які стали частиною команди училища. Педагоги ЗОШ, санаторної школи, навчально-реабілітаційного центру «Країна добра», вихователі дитсадків, адміністрації магазинів «АТБ» в мікрорайоні «Дніпровський», колектив спеціалістів служби у справах дітей Черкаської міської ради — людяність, чуйність, доброта цих людей не може не вражати. Не рахуючись із власним часом, вони щодня приходять на допомогу тим, хто її потребує.
Воістину, немає народу найстійкішого і співчутливішого у випробуваннях, ніж українці.
По десять тисяч порцій гарячих обідів на день почали готувати кухарі-педагоги училища для захисників України та переселенців із самого початку війни. Без вихідних, до пізньої ночі працювали з повною віддачею своїх сил і професійного вміння. Це було надзвичайно складно, але люди трималися, розуміючи, наскільки це повноцінне, калорійне харчування потрібне воїнам. На допомогу своїм наставникам приходили учні училища, вихователі дитсадків, вчителі, просто звичайні громадяни. Кожний виконував свій обсяг роботи, а волонтери під керівництвом і за участі директора Сергія Воронова відвозили всі ці страви захисникам. Потім в училищі була організована друга локація — заготівельний цех, де відбувалася попередня обробка і приготування напівфабрикатів з овочів, риби та м’яса. Це дещо полегшило роботу кухарів, але обсягу роботи все одно було доволі. Щоб хоч якось віддячити своїм громадським помічникам, ДНЗ пошив для них на згадку фартухи з логотипом «Волонтерський Хаб». Закінчиться війна, настане мирний час і учасники цього спільного трудового подвигу показуватимуть своїм дітям цей презент і розповідатимуть, як це: перечистити гору картоплі, працювати біля промислової плити, мити десятки каструль щовечора, а потім, ледь пересуваючи ноги, діставатися до ліжка, щоб вранці знову все розпочати спочатку.
Волонтерський хаб працює в училищі й сьогодні. А ще Сергій Воронов у травні, перед своєю мобілізацією до армії, створив благодійний фонд «Гарт» — для надання допомоги переселенцям та армії. І цей фонд зараз працює на повну силу, залучаючи до своїх акцій підприємства, малий і середній бізнес, депутатів усіх рівнів, керівників організацій та ін. Приміром, зараз збираються кошти на тепловізори для армії. І вже закуплено десять тактичних курток. Завезено теплий одяг для оборонців. Продовжує училище й активно допомагати переселенцям у покращенні умов їх проживання в гуртожитку, облаштування їх побутових умов. І в цьому плані теж ніхто не залишається поза увагою.
І звичайно ж, головним завданням училища залишається підготовка високопрофесійних кадрів для підприємств та організацій харчової промисловості. Слід сказати, що отримати спеціаліста із цього ДНЗ — це дійсно неабияка удача. Бо й підготовлені випускники цього навчального закладу на найвищому рівні. Великою мірою й завдяки дуальній формі здобуття освіти, яку тут запроваджено. Училище вже багато років тісно співпрацює з підприємствами-замовниками кадрів, де вихованці училища проходять виробничу практику і здебільшого тут же й залишаються працювати. Приміром, із ТОВ «Черкасихліб ТД» училище працює вже багато років. Так само укладено угоди з великою мережею ресторанного бізнесу, кондитерськими виробництвами, кав’ярнями, магазинами та ін. У самому училищі діють центр кар’єри, навчально-практичний центр кулінарного мистецтва, працюють сучасні профільні кабінети, виробничі майстерні, в освітній процес запроваджуються новітні технології, інновації тощо. Вихованці отримують інтегровані спеціальності, що особливо цінується роботодавцями. А наскільки високий фаховий рівень професійної підготовки здобувачів освіти, свідчить уже те, що щороку вони стають переможцями та призерами престижних обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів та змагань.
Професійне училище, попри всі випробування воєнного часу, працює чітко, злагоджено й на перспективу. І чекає на повернення з Перемогою свого директора Сергія Воронова, який захищає нашу державу на фронті. Колектив сердечно вітає його зі святами — Днем захисника України, Днем українського козацтва, Покровою Пресвятої Богородиці. Як і його бійців-побратимів, усіх воїнів Збройних Сил України, в стійкість і мужність яких ми віримо і які вже звільняють українські території від рашистських нелюдів. Буде мир на нашій землі! А Україні — сильній, неподільній, процвітаючій — бути в віках!
Наталя Віргуш
