Що таке мужність? Це коли бійці йдуть в атаку, попри більші числом сили ворога, щоб захистити державу, життя і майбутнє своїх родин, рідну землю від загарбників. Це коли під вибухами снарядів волонтери доправляють армії те, що вона потребує — від військового спорядження до продовольства, а на звільнені від рашистських окупантів території — продукти харчування людям, які пережили окупацію, але все ще залишаються в зоні війни.
Мужність — це подвиг електриків, які ремонтують заледенілі від дощів і морозів розбомблені високовольтні лінії, щоб у наших оселях було світло й тепло, а сапери очищають від чужинських снарядів українську землю, і щоб усі ми почувалися на ній в безпеці, нерідко віддають за це своє життя.
Вклоняємося хоробрості наших співвітчизників, земляків, яких проводжаємо в останню путь. Світла пам’ять про них ніколи не згасне. І віримо в Перемогу Збройних Сил України.
Сьогодні весь світ вражений стійкістю українців, які протистоять ворогу. Кожний — на своєму місці. Десятки тисяч обідів щодня для армії та тероборони, плетіння маскувальних сіток — це трохи не цілодобова робота. Але українські жінки її виконують — на громадських засадах, самовіддано, з любов’ю й надією на повернення своїх чоловіків з фронту живими, здоровими й із Перемогою. У бойових умовах працюють парамедики, хірурги при світлі ліхтариків через відключення світла рятують хворим життя в тилу. Пожежники гасять пожежі, спричинені вибухами снарядів, працівники МНС рятують людей із-під завалів…
Перерахувати всі прояви щоденної мужності нашого народу просто неможливо. І в ряду мільйонів наших земляків, які воюють і працюють для Перемоги, й ім’я Тетяни Шелест, голови Черкаської міської громадської організації «Комітет допомоги бідним і знедоленим», Людини року-2021 у місті Черкаси.
Їй — 84 роки, й майже сорок із них вона займається благодійною діяльністю, допомагаючи соціально незахищеним людям — старикам з мінімальними пенсіями, інвалідам, тяжко хворим, усім тим, хто опинився за межею бідності. З початку війни — переселенцям.
Ні на день не припинила вона благодійну допомогу, коли навіть кілька років тому опинилася на лікарняному ліжку з роздробленим коліном, бо надто поспішала до однієї зі своїх підопічних. Нещодавно ж нова травма знерухомила Тетяну Михайлівну. Лікарі заборонили їй щонайменші рухи. Але не знали вони, кому наказують. Трохи не відразу, не зважаючи на біль, Тетяна Михайлівна продовжила свою роботу. Не можна вставати — є телефон, є активісти організації, такі ж як і вона — літні люди, але з незмінною відповідальністю за тих, кому ще важче у житті, з духовною енергетикою, спрямованою на добро. Є організації, які завжди підтримують Тетяну Шелест в її благодійній справі, є керівники підприємств, небайдужі до долі соціально незахищених верств населення. Саме завдяки організаційним здібностям цієї жінки, повазі, яку вона має в громадах Черкас та області, підтримці, яку вона отримує від влади обласного центру, сотні черкащан отримали продуктові набори та гігієнічні засоби.
Так, зараз вона не може встати з ліжка, тіло пронизує нестерпний біль. Але для неї це не привід перестати дбати про інших, про полегшення їхнього життя. Багато хто дивується мужності, стійкості, оптимізму Тетяни Шелест. Для неї ж це стан душі — турбуватися про тих, хто потребує допомоги. Її доброта об’єднує людей, вчить взаємопідтримки й нездоланності у будь-яких випробуваннях, працює на Перемогу.
Наталя ВІРГУШ
