Погода добряче пригальмувала жнива
Агропідприємство в селі Благодатне відоме не лише на Золотоніщині, а й на Черкащині тим, що одним із перших в області почало вирощувати таку культуру, як озимий ячмінь. За цей час господарство нагромадило неабиякий досвід у роботі з цією рослиною, освоїло всі тонкощі технології, що й стало гарантією стабільно гарних урожаїв збіжжя на яшних ланах, засіяних з осені. А характерною особливістю цього ячменю є його раннє дозрівання, отож жнива завжди розпочинаються з його обмолоту. Тому й не дивно, що часто-густо у СТОВ «Чапаєвське» (як воно йменувалося донедавна), маючи посіви такого ячменю на супісках чи пісках, починали жнивні роботи першими в області. У переважній більшості агропідприємств ранні зернові ще дозрівають, а хлібороби цього СТОВ уже пройшли половину жнив. Характерним для згаданого агропідприємства було й те, що дуже часто воно висівало й сорти пшениці, які дозрівали вслід за озимим ячменем.
Та нинішнього року жнива в СТОВ «Благодатне» після успішного старту, як і по всіх господарствах Черкащини, справжнього розмаху так і не набрали. Цьому завадило те, що стало гальмом жнив для всіх хліборобів області, — досить часті й рясні дощі, котрі взяли в облогу поля з жнивом. Отож жниварям «Благодатного» доводилося, як і всім, чекати по кілька днів на сприятливу погоду. Отак і дійшло до того, що затяглися нинішні жнива аж у серпень.
Вдячні Богу за нинішній урожай
Досить тривала спека, що стояла перед смугою затяжних дощів, також посіяла бурю сум’яття в хліборобські душі. Багато хто побоювався, що може виникнути запал хлібів, що ранні зернові (а особливо озимий ячмінь) передчасно почнуть сохнути й жовтіти. Однак один із рятівних дощів, що дивом прорвався через фронт спеки, зарадив ймовірному лиху. Зерно в яшному колосі набрало оптимальної ваги.
— І я особисто, і всі трудівники нашого господарства щиро вдячні Богу за нинішній урожай, — говорить директор СТОВ «Благодатне» Олександр Анатолійович Марченко. — Ніде правди діти, думали, що спека переполовинить урожай, але намолоти з площ озимого ячменю вийшли в межах 50 центнерів, що цілком задовільно за умов нинішнього року. Посіви ранньої озимини не підгоріли, плюсклого зерна немає, все воно має нормальну вагу та якість.
Цікавлюсь, як вродив головний хліб «Благодатного» — озима пшениця.
— Що стосується озимої пшениці, то й за її врожайність треба також складати дяку Богу, бо рятівні опади тоді допомогли всій озимині — як ячменю, так і пшениці, — говорить Олександр Анатолійович. — Звичайно, зіграло свою роль і те, що була дотримана технологія вирощування, тобто посіви мали й мінеральне підживлення, й вчасно застосовувалися засоби захисту рослин. Тому навіть ось зараз, після рясних дощів, на пшеничному полі бур’яни не підняли голову й не взяли верх над озиминою. А рівень врожайності пшениці цілком залежить від сорту, бо різні сорти по-різному цьогоріч зреагували на спеку. Тож намолот із пшеничного гектара на цих жнивах від 40 до 70 центнерів — залежно від сорту. Деякі з них дуже болісно перенесли затяжну спеку. Але нічого не вдієш, вона могла й гірше вплинути на весь ранній зерновий клин.
Ветеранам прийшла гідна зміна
Слід відзначити, що в СТОВ «Благодатне», як і в його попередника «Чапаївського», склався стабільний хліборобський колектив. Звичайно, за ці роки багато хто з ветеранів пішов на заслужений відпочинок. А з молодшого покоління за останні два роки багато чоловіків були мобілізовані в ряди Збройних Сил України. З ветеранів за кермом техніки лишилися одиниці: й тракторами, й комбайнами, й автомашинами кермують, здебільшого, молоді люди.
— Так, сьогодні основні працівники на жнивах у нас — молоді чоловіки, ба, навіть юнаки, — говорить засновник СТОВ Анатолій Васильович Марченко. — Але мені приємно констатувати, що всі вони мають високе відчуття обов’язку, трудяться добросовісно, ретельно й бережливо ставляться до техніки. Можна сказати, що ветеранам прийшла гідна зміна. Хлопці розуміють, що доля врожаю нині цілком залежить від їхньої праці, старанності, наполегливості та ретельності. Бо до хліба так ставилися їхні батьки, і так тепер ставляться вони самі.
Василь МАРЧЕНКО,
Золотоніщина
