За 20 місяців КСП «Родниківка» надало допомоги ЗСУ, теробороні, МНС та ВПО на суму 7 млн 733 тис. гривень.
Тему цього матеріалу підказало телефонне спілкування з очільником родниківського підприємства, яке вряди-годи траплялося в моїй повсякденній журналістській роботі. Сергій Войченко відгукувався на мої дзвінки завжди. Але я спостеріг одну деталь: практично в 70-80 відсотках наших контактів на запитання, чим він заклопотаний, Сергій Михайлович відповідав, що готують автівку для передачі фронтовикам або лаштують продуктовий вантаж бійцям, що вирішує питання щодо ремонту автомобіля для ЗСУ чи закуповують амуніцію та військову форму землякам-фронтовикам. Отож якогось разу запитав, чи підраховували в КСП загальну суму, витрачену на волонтерство та меценатство з початку повномасштабної війни. І почув у відповідь, що ні, такого великого підрахунку немає. Я попрохав його це зробити до мого приїзду, який я обов’язково здійсню. І ось минулого четверга я побував у Родниківці.
— А ми ваше прохання виконали. Тримайте, — і Сергій Михайлович простягнув мені три аркуші з переліком шести десятків позицій та послуг із сумою вартості кожної. Довідку-перелік підписала голова КСП, головний бухгалтер та голова профкому господарства. Перед їхніми підписами, завіреними печаткою КСП, є два короткі, але промовисті рядки: «Допомога, вартістю менш як 2000 гривень, не вказується. Всього надано допомоги на загальну суму 7733115 гривень».
Скажу відверто, на мене ці 7,7 мільйона справили велике враження. Бо КСП «Родниківка» — не латифундія й не агрохолдинг, а звичайне, сказати б, — рядове невелике господарство. Щоправда, воно має одну особливість, властиву агропідприємствам минулого: в ньому збережено багатогалузевий профіль. На родниківських полях сіють не лише зернові та технічні культури для продажу збіжжя, а й кормові культури. Бо тут на фермі є корови та молодняк, свині та вівці, є й кози; неподалік контори стоять платформи з вуликами: над останніми крутяться, ловлячи тепло осіннього сонця, бджілки. А ще це КСП з усіх власних зернових та круп’яних культур у своєму цеху виробляє крупу, у власних магазинах реалізує крім неї ще й паляниці, хліб, борошно, олію, сало та м’ясо, молоко. Отож є що й на фронт передати з власних продуктів, і є що продати, а на вторговані кошти купити тепловізори, бронежилети, «розгрузки», спальні мішки, дрони чи рації.
Запитую голову КСП Сергія Войченка, чи передбачав він, що перелік всієї благодійності господарства сягнув такої суми?
— Якщо сказати правду — то ні, думав, що до торішніх мільйонів просто додалась якась сума. А не забули, згадали, перерахували все, що робилося для фронту, для силових структур, і побачили, що це — не пара мільйонів. А ще ж рік іде, а до 24 лютого 2024 року чималий ще відрізок часу.
— Тобто, та сума, яку маєте сьогодні, — закруглиться?
— Тенденція до цього спостерігається, а реальний час висуває реальні потреби.
А перелік придбаного й переданого Збройним Силам — величезний, суми — солідні. Ось лише кілька промовистих рядків. Закуплено тепловізорів на 450 тис. гривень; приладів нічного бачення — на 24 тисячі, рацій — на 50 тисяч, дронів — на 32 тисячі, 25 комплектів армійської форми — на 96 тисяч, взуття (берці) — на 63 тисячі, спальних мішків — на 23,8 тисячі, бронежилетів — на 94 тисячі, виготовлено за собівартістю «розгрузок» на 37,5 тисячі. Вже цього року знову купували взуття (11,8 тис. гривень), запасні деталі для дронів (39 тисяч), тепловізор захисникам Бахмута (34 тисячі). Відправили на фронт лопат і кирок на 67 тисяч, гуми для ППО — на 29 тисяч. Бійцям під Херсон відправлено після капітального ремонту УАЗ на 108 тисяч, закуплено причіп-трейлер (136 тисяч), пожежний автомобіль, екскаватор, автомобілі «Вольво» та «Сітроен».
Голова Паланської територіальної громади Руслан Яремчук передав із громади не так давно автобус, для якого КСП купило нові генератор, домкрат, набір ключів тощо на 35 тисяч гривень.
— Що воїнам на фронт треба, про те й дбаємо, закуповуємо та передаємо, — пояснив Сергій Михайлович. — Власної пшениці армії виділили 35 тонн, м’яса з нашої ферми передали на 152 тисячі гривень, круп — на 6,5 тисячі, м’яса для виготовлення тушонки відпустили на 79 тисяч. Відправляємо й власну олію, закупили чай, каву та солодощі для шпиталю.
— У КСП «Родниківка» мають постійну роботу 15 внутрішньо-переміщених осіб, — додає голова Паланської територіальної громади Руслан Яремчук. — Господарство надало дві квартири для ВПО з усіма вигодами (вартість — 1,2 мільйона гривень) та житловий будинок на півтора мільйона. А ще ж закуплялись для ВПО 11 диванів (16,5 тисячі гривень), 3 холодильники (40 тисяч), для обігріву житла виділили дров на 20 тисяч гривень. Не залишились родниківці осторонь і при купівлі авто для жителя Краснопілки Максима Ніколаєва та допомоги жительці Іванівки з інвалідністю (по 25 тисяч гривень) та багатодітній родині Гончаренків (15 тисяч).
Я думав, що автомашини, придбані для фронту, ремонтують і відповідно готують в автогаражі КСП своїми силами. Але виявилося, що це — не так.
— Автомашини для фронту ремонтують і готують наші односельці, яких очолює Олександр Васильович Слупіцький, — пояснив Сергій Войченко. — Всі наші транспортні засоби для бійців (а це понад десяток) вони й допомогли підготувати.
Я побував у цих авторемонтників і переконався, що їхня невеличка майстерня дійсно творить із технікою чудеса. І роблять підлеглі Олександра Слупіцького не лише швидко, якісно, а й безоплатно за роботу. Як пояснив Олександр Васильович: перелік підготовленої ними техніки за ці 20 місяців уже добігає сотні. Ось і зараз тут проходить спецпідготовку одне авто для силових структур.
Треба — значить, треба. Це — наша допомога фронту, наш вклад у наближення Перемоги. А прижене КСП «Родниківка» ще одне авто — зробимо без зволікань, — запевнили авторемонтники.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Уманщина
