Того дня побачила її за робочим столом в обіймах кумедної іграшкової мавпочки. Попри всю відповідальність підготовки нового тренінгу для слухачів Університету срібного віку, її щира посмішка вигравала сонячними іскорками у золотавих оченятах м’якенької подружки. Це — мій окситоцин, — сказала Анжеліка Коваленко, ніби вділивши мені дещицю гормону щастя. А ще вона має розказати слухачам, як підвищити дофамін та приборкати ненависний кортизол і зарадити стресу.
У психологині Територіального центру надання соціальних послуг м.Черкаси Анжеліки Коваленко кожен день розписаний до хвилини: психологічні тренінги, індивідуальні заняття, участь у культурно-масових та розважальних заходах, численні творчі плани, задуми, ідеї. Захоплена своєю справою, енергійна й непосидюча, як бджілка, вона кружляє над біополями підопічних, поспішаючи туди, де чекають душевної допомоги.
Надто у сьогочасні воєнні будні вони потребують особливої турботи. Головне завдання психологині — навчити людину розпізнавати свої емоції, краще розуміти себе та свої бажання, щоб попередити психосоматику небезпечних захворювань. Вправляючись у царині психотерапії, Анжеліка Коваленко успішно освоює новітній метод, скерований на підвищення самоусвідомленості тут і зараз, фокусуючись на моменті любові людини до себе та світосприйняття. Адже психічне здоров’я — це той стан благополуччя, в якому кожна людина може реалізувати власний потенціал, впоратися з життєвим стресом, продуктивно жити й працювати, а головне — робити внесок у життя спільноти.
Вісім років тому вона визначила для себе пріоритет — змінювати людське життя. За тим і вступила до Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького на факультет практичної психології. Ще з дитинства відзначалася вмінням слухати та не боялася говорити, ці риси й тепер допомагають їй у роботі з людьми.
Головні професійні навички сформувалися в неї на лекціях старших викладачок кафедри психології Ірини Дударенко та Ольги Магдич, а практичних навичок, особливо з маркетингу та спілкування, навчилася у доцентки, кандидатки психологічних наук Тетяни Горобець. Незабутніми й основоположними для студентки Анжеліки Коваленко завжди будуть заняття у завідувачки кафедри психології, докторки психологічних наук, професорки Юлії Чистовської.
Вже на третьому курсі Анжеліка вирішила поєднувати навчання з роботою. Це не завадило їй отримати певний життєвий досвід й успішно закінчити магістратуру. Та, отримавши диплом за кілька тижнів до війни, їй довелося ставати на облік до центру зайнятості. Й лише 11 грудня минулого року вона отримала роботу в Територіальному центрі.
З перших днів роботи вона відчула суттєву підтримку завідувачки відділенням денного перебування №1 Марини Вергун та фахівчині з соціальної роботи 1 категорії Марини Фень. Вони допомогли сформувати острівок стабільності для психологічних занять. А це забезпечило їхню систематичність і всебічну тематичну спрямованість, значно активізувавши відвідувачів. За цей період проведено майже шість десятків психологічних тренінгів при найвищій участі слухачів. Найпопулярнішими були теми «Криза похилого віку», «Чому важливо говорити «ні», «Харизматична особистість», «Ментальність українчика». Щомісячно разом із форматом індивідуального обслуговування психологічну допомогу отримують до 35-45 осіб.
Індивідуальні заняття з психологинею за два місяці змінюють якість життя людей на краще, переконують у тому, що пенсійний вік — чудовий період, аби втілювати свої юнацькі забаганки. До того ж у Терцентрі для цього створені чудові умови. Завдяки старанням очільника соціального закладу Андрія Сегеди й турботливого персоналу споруджено капітальне підземне укриття. Під час повітряних тривог там проходять заняття в залі та навчальному кабінеті для інтерактивних лекцій. Влітку облюбували новозбудовану альтанку на подвір’ї: свіже повітря та мальовнича природа — кращий бальзам для душі.
Щиро діляться позитивними відгуками про психологічні тренінги з Анжелікою Коваленко відвідувачі Терцентру Наталя Остапенко, Петро Волощук, Тамара Суслова, Володимир Кочержинський, Ольга Бабак, Тетяна Заболотна та багато інших. А на її робочому столі з’явилися пухнасті іграшкові герої — слоник Вася та песик Оливка, як атрибути для нових захопливих ігрових тренінгів. Бо пані Анжеліка радить уникати самотності через дружбу з домашніми улюбленцями або хоча б, як у дитинстві, частіше обіймати свою м’якеньку іграшку, як найпростіший рецепт вироблення окситоцину — гормону задоволення і щастя.
Раїса БІЛЕЦЬКА, журналістка-волонтерка, викладачка Університету III віку Територіального центру надання соціальних послуг м.Черкаси
Читайте також: «Молитва» поповнить соціальну книгозбірню
