В Корпорації «Украгротех»
Щоб дістатися цього поля, мені довелося практично добиратися до межі двох областей — Черкаської та Вінницької. Якраз тут, у Великосевастянівському відділку, Корпорація «Украгротех» і вела в цей день сівбу соняшнику. Мій зір відразу ж зупинився на новенькому, досить імпозантному, посівному комплексі іноземного виробництва. Перехопивши зацікавлений погляд, головний агроном корпорації Максим Галущак посміхнувся:
— Що, такого ще не доводилося бачити?
— Та ні, бачив і фотографував подібну техніку вже цієї весни, але її не густо поки що на наших полях. Не з дешевих вона. А у вас давно вже є цей «Хорш-Маестро»?
— Перший рік.
Уже дещо пізніше, спілкуючись із генеральним директором корпорації Євгенієм Омельяновським, я дізнався деякі подробиці про новенький комплекс (назвати його сівалкою просто язик не повертається).
— «Хорш», дійсно, задоволення — не з дешевих, — розповів Євгеній Ростиславович. — Але він вартує того. Бо гарантує високу точність сівби, що є запорукою ідеального проростання покладеного в землю насіння. Та й не дріб’язковим є той фактор, що він експлуатується з порівняно високою швидкістю в загінці. Отож, сотня засіяних гектарів за день для цієї техніки — норма.
— Зараз ви ним сієте соняшник. А що ще сіятимете?
— В ближні дні перейдемо на майбутні кукурудзяні поля, сіятимемо цим комплексом кукурудзу на силос та на зерно.
Головний агроном корпорації Максим Галущак додає:
— Що потужність комплексу — справді велика, але й якість самої сівби — ідеальна. Ми контролюємо кожен прохід агрегату — і жодних погрішностей. Гарно він сіятиме цієї весни й сою, й ріпак восени.
У СТОВ «Верхнячка-Агро»
Нинішня весна має досить примхливий характер. Інакше її й не охарактеризуєш: два-три дні пригріє, пошикує теплом, а потім — тиждень холодить, морозить та дощить. Це сповна відчули у своєму повсякденні й трудівники СТОВ «Верхнячка-Агро».
— Такі різкі зміни в перебігу погоди позначаються, насамперед, на темпах весняно-польових робіт, — говорить генеральний директор СТОВ Юрій Ковач. — Тільки розгорнули якусь роботу, набрали хоч трохи темпів, і тут тобі — дощ, холоднеча. І так цьогоріч було не один раз. Тому мусіли підлаштовуватися до таких погодних вибриків. Не перебільшу, коли скажу, що наші трудівники наловчилися використовувати на благо весняної сівби не те, що кожен погожий день, а буквально кожну сприятливу годину. Сказане стосується всіх — як спеціалістів, так і рядових трудівників. Відчуття цієї обставини зігріває душу й тішить мене, як керівника.
У той день, коли я прибув у Верхнячку, тутешнє СТОВ повним ходом вело сівбу кукурудзи на силос. Цю роботу виконував агрегат під орудою досвідченого механізатора Олександра Тарасюка.
А ось у протилежному краї земель СТОВ працювала звичайна зернова сівалка, але не на полі ріллі, а на зеленому пшеничному лану. Виявилося, що таким чином агропідприємство робить підживлення озимини мінеральним добривом. На краю поля стоїть транспорт із величезними заводськими упаковками карбаміду, які сучасний навантажувач типу «Моніту» виймає з кузова й своєю довгою рухомою «рукою» переносить до сівалки. За кермом навантажувача — Богдан Новосельський. Невеличка вправа над велетенським мішком механізатора Олександра Любченка або сівальщика-заправлювача Ігоря Рури — й потужний струмінь туків заповнює сівалку. Кілька хвилин, і сівалка з опущеними сошниками вирушає у гони зеленим ланом. Цікавлюся, чому саме таким способом ведеться підживлення озимого клину.
— Є два моменти, які змусили нас не розкидати міндобриво по поверхні поля, а вносити безпосередньо в грунт, тобто зробити прикореневе підживлення, — пояснив Юрій Ласлович Ковач. — Адже крупинки мінеральної поживи лягають безпосередньо в грунт, до коріння пшениці. Й уся їхня пожива сповна використовується озиминою, а не під дією вологи та сонця випаровується в небо (як буває при розкиданні по полю). А це — неабияк важливо при нинішній ціні на карбамід. Тож із користю використовуємо не те, що кожен кілограм, а навіть грам добрива. Тобто, так робити — це й ефективніше, й ощадливіше.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Христинівщина
