Жительці Корсуня-Шевченківського Євдокії Василівні Грабаренко 15 лютого виповнилося 105 років. Вона найстаріша людина на Черкащині. Поважний вік дався взнаки: слух жінку підводить, ноги не завжди слухняні, хоча по хаті ще сама пересувається. Але пам’ять має навдивовижу хорошу і любить згадати минуле.
Привітати Євдокію Василівну з ювілеєм прийшли представники місцевої влади та педагогічного коледжу ім.Т.Г.Шевченка, з яким пов’язана її життєва історія. Заступниця Корсунь-Шевченківського міського голови Людмила Сімшаг привітала ювілярку, вручила квіти та подарунки й подякувала за багато років трудового життя. Ансамбль «Голубка» міського будинку культури порадував бабусю мініконцертом, виконавши пісні її молодості.
А першою зранку Євдокію Василівну привітала телефоном директор педколеджу Людмила Семененко. У далекі 30-і роки минулого століття в тодішньому педтехнікумі ювілярка працювала друкаркою і закінчила вечірнє його відділення. Представникам коледжу Галині Якименко та Андрію Харенку, які вітали її від імені колективу, Євдокія Василівна розповіла і про навчання, і про свою педагогічну діяльність в Корсунь-Шевченківському районі та в Західній Україні, де в ті роки працювало багато молодих вчителів з Корсуня. З того покоління до 100-річного ювілею навчального закладу, який невдовзі відзначатимуть, дожила лише Є.В.Грабаренко — тим і цінні її живі спогади.
З болем пригадує жінка роки окупації рідного міста під час Другої світової війни: «Люди бідували, обходилися тим, що на городах вродило, бо роботи не було, грошей заробити ніде. Молодь забирали в Німеччину, чоловіки на фронті, залишились жінки та діти. А ворог лютував. Бачила, як вели на розстріл у Кущаївку адвентистів, циган, інших безневинних людей… І та війна (про Другу світову) була великим горем, і теперішня сіє тільки біди та сльози, плодить вдів та сиріт. Але Україна переможе, бо на нашому боці правда.»
Багато років після війни Євдокія Василівна працювала секретарем-друкаркою районного комбінату побутового обслуговування. Та й сама була майстерною кравчинею і «обшивала» багатьох жінок. Понад 10 років працювала агентом Держстраху, її й досі пам’ятають у місті й селах району.
Зараз у її кімнаті цілий день увімкнене радіо – любить його слухати, особливо українські пісні, та дуже засмучена новинами з російсько-української війни. Усім молодшим радить берегти здоров’я, розумно харчуватися і вести здоровий спосіб життя, щоб дожити до 100 років.
Людмила Моренко
