Для 27-річного черкащанина Івана Доненка чемпіонат світу з футболу серед гравців із порушенням опорно-рухового апарату в Іспанії став особливо успішним. У складі збірної команди України він виборов «золото», ставши найкращим бомбардиром змагань і забивши 12 м’ячів. А в фінальному поєдинку став автором «золотого» гола у ворота потужної збірної команди Ірану.
Як розповів спортсмен, щоразу перед грою наші футболісти телефонували знайомим хлопцям на фронт, і це по-особливому надихало на перемоги. Також із першого й до завершального дня відчували підтримку від усіх країн-учасників чемпіонату та господарів змагань. На кожному матчі на трибунах постійно було чути «Україна, Україна!».
— Ти став кращим бомбардиром чемпіонату. Розраховував на такий успіх?
— Перед чемпіонатом світу навіть і думки про таке не було. Головний тренер довірив мені місце в основному складі, й уже в першій грі я забив два м’ячі. Цікаво, що раніше я грав на позиції нападника, а на цьому чемпіонаті тренер сказав, щоб я грав у центрі поля, допомагав нападникам і вривався у вільні зони. На цій позиції я ніколи не грав і спочатку мені було досить важко.
— А як починався твій шлях у футболі?
— Я виріс без батьків. До дев’ятого класу навчався у Шполянській школі-інтернаті, де самостійно почав займатися футболом. Ніхто з тренерів спеціально зі мною не займався. Допомагав порадами вчитель фізкультури Микола Запісоцький. Він завжди брав мене в команди, навіть і серед старших, на змагання шкіл-інтернатів. Це допомагало мені прогресувати. Потім я перейшов у 9 і 10 класи на навчання у Канівську школу-інтернат. Канівська команда, в якій я грав, виграла обласну зону й вийшла у всеукраїнський фінал, який проходив у Києві. Тоді я став кращим гравцем і бомбардиром турніру. Нагородження проводили легенди київського «Динамо», і це дуже надихнуло.
Після закінчення Канівської школи-інтернату я вступив на навчання до Черкаського національного університету ім.Богдана Хмельницького в ННІ фізичної культури, спорту і здоров’я, де продовжив грати в футбол дорослих аматорських команд області. Виступав за команди «Родень» (Канів), «Авангард» (Монастирище), «Олімп» (Кам’янка), «Альтаїр» (Драбів), «Зоря-Академія» (Білозір’я). У складі драбівської команди в 2018 році став срібним призером чемпіонату Черкащини з футболу у вищій лізі. Торік у складі білозірської команди «Зоря-Академія» ми виграли друге місце серед команд першої ліги й вибороли путівку до вищого обласного дивізіону. Активну кар’єру футболіста я поєдную з роботою дитячим тренером з футболу, чим мені дуже подобається займатися.
— Цього року до Черкас ти приїхав із чемпіонату світу вже з «золотом» та з головним кубком.
— Мені першому з команди тренери довірили привезти додому головний трофей. Мабуть тому, що я забив найбільше голів. Звичайно, показав кубок своїм юним вихованцям, щоб вони бачили стимул у своєму навчанні футболу й вірили, якщо дуже старатися, то у футболі все можливе.
— Стати чемпіоном світу — це була твоя головна мрія?
— Так, але зараз у мене є ще головніша мрія — щоб закінчилася війна і всі почали жити у спокої та мирі.
(За матеріалом MСК «Дніпро»)
