Чергову поїздку з гуманітарною допомогою бійцям здійснили волонтери Черкащини на фронт на Сході України. Організатором цього заходу став отаман Черкаського крайового товариства українського козацтва Віталій Чепелуха. Для нього це була вже 12 така поїздка після 24 лютого.
— Збором продуктів перейнялися всі наші активісти, духовні побратими-козаки, та юні козачата Черкащини, — пояснив Віталій Чепелуха. — Як і завжди Черкаська санаторна школа Черкаської обласної ради, очолювана Людмилою Шарапою, окрім солодощів, цукерок та печива, надала ще 400 пиріжків. Такий же асортимент дарунків підготували депутатки Будищанської сільської ради Марія Кабанова та Олена Іванова. Вони подбали й про білизну та м’ясну тушонку. Меценат Араїк Мкртчян подбав про фасовані молочні продукти; допомогла Черкаська школа №26, яка, крім продуктів, долучила дитячі малюнки до ідентичних учнівських робіт згаданої санаторної школи. Жительки села Свидівок Вікторія Шток та Любов Чепелуха передали смажену птицю, м’ясні делікатеси, квашені овочі та свіжі вареники. Жителька Черкас Валентина Ратушна приготувала аж чотири відра вареників. Згадана вище Вікторія Шток в останній момент перед виїздом доставила ще й свіжих копчених лящів (які, між іншим, лоскотали своїм запахом ніздрі усім перевіряючим на трьох із половиною десятках блокпостів по дорогах). Козак-побратим Леонід Сандига подбав про цигарки для бійців. Громадська організація «Охматівська січ» із Жашківщини традиційно передала воїнам упаковки із знаменитим жашківським енергетиком, мінеральною водою та ще дечим до чаю і кави.
Свою дещицю як матеріальної, так і моральної допомоги внесли митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан та підлеглі владиці священники Ігор, Дмитро і Василій. А щирої душі чоловік Руслан Савенко надав для поїздки (це вже вдруге) власне вантажне авто «Форд Транзит», за кермо якого сів досвідчений водій Олександр Шток. Супроводжували вантаж очільник козацтва Черкащини Віталій Чепелуха та представник ГО «Охматівська січ» Василь Марченко.
Попри всі складнощі й труднощі, неймовірну дорожнечу пального і його відсутність на АЗС, увесь вантаж волонтери в суботу доставили на одну з ділянок фронту на Сході України. (З огляду на воєнний стан і певні заборони, ми не вказуємо ні рід військ, ні місце дислокації, ні імен воїнів — хай нам пробачить це читач.) Бійці, а особливо земляки-черкащани, були щиро раді зустрічі й цьому вантажу. Бо через проблеми з пальним подібних гостей у них останнім часом майже немає.
Цілковитою несподіванкою стали для фронтовиків газети «Ми з України», виготовлені за спільним проєктом Національної спілки журналістів України та Спілки журналістів Литви, які нам передав голова НСЖУ Сергій Томіленко. Бо, як сказали бійці, газета на фронті — це рідкість.
— Ми знаємо, що Литва надає нам збройну допомогу, — говорять бійці. — Але, як бачимо, допомагає вона вести Україні й інформаційну війну. Вже один цей факт свідчить і про європейський дух цієї держави, і про її справді дружню підтримку нашого народу.
Особливо приємною знахідкою став для воїнів на Сході матеріал про земляка Романа Грибова, захисника острова Зміїний, автора знаменитої фрази про руський корабель, яка стала крилатою.
Василь МАРЧЕНКО,
фото автора
