Безжальна війна забирає життя українських Героїв. Але вони з нами, поки жива пам’ять про них у наших серцях. Черкащанка Олександра Костецька, дружина громадського активіста та військовослужбовця Збройних Сил України Костянтина Мірошниченка (Міроша), який загинув 10 березня ц.р. у боях на Авдіївському напрямку, зберігає у серці теплі спогади про найдорожчого захисника.
«Що мене вразило в Костянтині, як в особистості? — ділиться світлими спогадами Олександра Костецька. — Нелегке питання. Я дізналася про Костянтина Мірошниченка, котрий відстоює справедливість, ще й не знаючи його особисто. В навчальному закладі, де я працювала, а Костя колись навчався, була ситуація, котру він прокоментував у Фейсбуці, і прокоментував по ділу. Я тоді подумала «Діло пише». До нього прислухалися викладачі, обговорювали в учительській. Звичайно, вже ця небайдужість до своєї Alma mater здалася мені показовою, адже після випускного мало хто взагалі цікавиться, що там відбувається в навчальному закладі.
Познайомившись особисто, я зрозуміла, що Мірош має активну громадську позицію, життєві погляди, спрямовані на удосконалення всього, до чого він може бути причетний, креативні ідеї, навіть хай вони комусь могли здатися дивними, але ж це — субʼєктивно. І, звичайно, його наполегливість, рідко коли людина без секунди вагання може почати реалізувати свої ідеї, ба, навіть, підтримувати когось із максимальною віддачею. Я думаю, відповідаючи на це питання, я відповіла й на наступне — чого у нього варто було повчитися. Але додам трошки про наші відносини. Ми вчилися одне в одного, ми працювали над нашими стосунками. Ми вважали, що не існує безвихідних ситуацій, але одна знайшлась — загибель Міроша. Навчитися жити без нього.»
Олександра Костецька, дружина Костянтина Мірошніченка
