30 липня 1923 року вийшла постанова №156 Наркомзему УРСР, у якій пропонувалося Всеукраїнському управлінню лісами та Наркомату освіти розглянути питання про організацію заповідника в районі могили Т.Г.Шевченка. Ініціював це видатний український геолог В.В.Різниченко. 27 липня 1923 р. він звернувся до Секції охорони природи Сільськогосподарського наукового комітету Наркомзему УРСР із пропозицією створити навколо могили Т.Г.Шевченка «заповідний парк» площею близько 10 квадратних верст. Одним із головних аргументів була загроза Чернечій горі з могилою поета через шалений розгул ерозії після вирубування лісів. Яри могли поглинути гору. Необхідні були відновлення й захист лісів на пагорбах. На засіданні колегії Наркомату пропозицію Різниченка підтримав ботанік О.А.Яната. Доклали зусиль до становлення заповідника М.Ф.Біляшівський, С.О.Єфремов, П.А.Тутковський, М.В.Шарлемань та інші відомі вчені. 17 квітня 1924 р. Київським губбюро по влаштуванню держземфондів був затверджений проєкт Державного заповідника імені Т.Г.Шевченка площею 1042,5 десятини (згодом його стали називати Лісостеповим). 29 червня 1939 р. постановою Раднаркому УРСР заповідник був переданий Київському державному університету ім.Т.Г.Шевченка. З того часу він став базою для проведення наукових досліджень та навчальної практики студентів.
З 1992 року — це Канівський природний заповідник.
Але й заповідною ця територія була не завжди. 29 серпня 1951 року вийшла постанова Ради Міністрів СРСР «Про заповідники». Вона констатувала, що мережа заповідників «необґрунтовано розрослась», багато їх не мають наукової та культурної цінності і є зайвими. А далі покотилася руйнівна хвиля по владній вертикалі. З 1952 року Канівський біогеографічний заповідник був реорганізований у навчально-дослідний лісгосп у складі Київського університету. Відновити заповідник удалося лише після тривалої боротьби в 1968 році — 12 листопада вийшла постанова Ради Міністрів УРСР, якою в Україні було створено чотири заповідники. Цю дату можна вважати другим днем народження Канівського заповідника.
