Про них розповідають радіо та телебачення, пишуть газети, інформують сайти. Пишемо про них і на сторінках «Черкаського краю» в кожному номері. Бо вони — це волонтери, які стали з перших днів війни рушійною силою в українському суспільстві. Кажемо так тому, що вони ще з 2014 року всіляко допомагали українському війську. А після віроломного нападу руского міра на Україну стали поміччю не лише Збройним Силам України, а й мільйонам вимушених біженців та переселенців. Зробленого ними не відібрати, не применшити й не обійти мовчанкою.
Війна згуртувала лисянців
У Лисянці та колишньому Лисянському районі буквально з перших тижнів війни на Донбасі в 2014 році сформувалось ядро волонтерів, які активно підтримували учасників АТО (а пізніше — ООС), які надавали, зокрема, активну допомогу воїнам-землякам і на Донеччині, і на Луганщині. Та коли 24 лютого грянула на Україну війна з трьох сторін, народ був не лише обурений віроломним нападом так званого старшего брата, а й проявив нечувану згуртованість та єдність.
Об’єднуючим началом для всіх стало бажання допомогти українським воїнам, підсобити їм усім, чим необхідно, в чому бійці відчували потребу. Із 28 лютого в колишньому райцентрівському містечку запрацював волонтерський центр під промовистою назвою «Країна вільних».
— Не десятки й не сотні жителів Лисянської територіальної громади влилися в наші ряди, — розповідає голова робочої групи з волонтерського руху громади Тетяна Синицька. — Люди різних професій і різного віку, різних релігійних поглядів і різного рівня достатку приходили до нас із одним запитанням: чим вам допомогти? Як я можу бути корисним? Як можу підтримати Збройні Сили України? Завдяки цій масовій активності нам вдалося сформувати чотири умовні основні пункти волонтерської діяльності. Це: приготування кашів, тушонки, випічки пиріжків та печива, виготовлення маскувальних сіток. Завдяки їхній злагодженій роботі за цей військовий час виготовлено понад 9 тисяч банок різних кашів, близько 10 тисяч банок тушонки, використано на випічку понад півтори тонни борошна, зварено близько тисячі банок згущеного молока, виготовлено близько півтори сотні маскувальних сіток.
Велику допомогу волонтерському центру «Країна вільних» надав ряд приватних підприємців селища та громади. Олександр Волошин із Лисянки не один рік допомагає вже волонтерам, робить це й нині. Надає господарські товари, інструменти, матеріали. А це — різальні диски для «болгарок» і електроди, пальне і мастило. Транспортні проблеми з доставкою матеріалів волонтерської допомоги вирішують підприємці Валерій Науменко, Станіслав Штанніков, Валентин Стецький. Допомагав розмістити продукти в морозильних камерах Руслан Козьмін. Активно допомагали аграрії Віктор Томіленко та Вадим Смола. Як і раніше допомагає бійцям із ремонтом техніки фермер Віктор Невмиваний та його колеги. А загалом кожен із названих активістів намагався залучити до волонтерських дій якомога більше своїх знайомих, друзів і товаришів — усіх, хто бажає пособити захисникам Вітчизни.
Та й не лише захисникам. Волонтери опікуються й вимушеними біженцями, людьми, які стали без своєї волі переселенцями. А таких (за приблизними оцінками) через Лисянщину пройшло близько 3 тисяч осіб. На вчора в населених пунктах громади налічувалося 2387 переселенців. Хтось із них покинув рідне місто й житло з якимось одягом, сякими-такими коштами. Але є багато таких, хто поїхав у невідомі краї в тому, в чому стояв, без копійки в кишені. Тому волонтери всіляко підтримували таких людей всим, у чому вони мали потребу. А це — одяг, взуття, засоби гігієни, продукти харчування та інше.
Підтримка КСП багатогранна і всебічна
Багато виробничих підприємств широкомасштабний наступ росії вибив із звичного виробничого режиму, а декого взагалі поставив перед купою проблем — несподіваних, непередбачуваних. Але є ціла низка агропідприємств, яких війна не загальмувала, не зупинила, які зберегли свій виробничий потенціал, які стійко переносять всі злигодні війни. До таких стійких і стабільно працюючих можна сміливо зарахувати КСП «Родниківка», що в однойменному селі на Уманщині. Це агропідприємство очолює Сергій Войченко. Зі своєї, як кажуть, журналістської дзвінниці, я можу сказати про нього те, що його якась несподівана прикрість не викидає, як кажуть, із вершницького сідла, не вибиває з рівноваги, не заводить у тупикову ситуацію. Бо Сергій Михайлович — не лише вмілий і досвідчений керівник, а людина, яка вміє знайти вихід з найскладнішої ситуації, яку важко збити із обраного курсу, зрештою, це керівник, який сповна переживає як за долю свого господарства, так і кожного його працівника. Це те, чого у Сергія Войченка не відбереш і чого в його діях не заперечиш.
А в Родниківці вже в перші дні агресивного наступу на Київ, Харків та Суми довелося зустріти потужний наплив біженців, бо вона — приміське село, буквально поруч із Уманню. Бували дні, коли через Родниківку, рухаючись на Захід, переміщувались понад три сотні біженців водночас. Цих людей десь треба було прихистити на ніч, обігріти, нагодувати. З цим Родниківська сільська громада цілком впоралася і в цьому є чимала заслуга виробничого колективу КСП та його керівника.
— З початком війни ми збільшили фінансовий потік не лише працюючим, а й у бік держави, — розповідає Сергій Войченко. — На період війни збільшили, зокрема, виплату податків на 172 відсотки, щомісячний фонд зарплати зріс на 72 відсотки, а реальний заробіток за місяць сягнув по КСП 11 тисяч гривень. Ми прийняли на роботу в господарство 17 осіб із числа переселенців. Вони стали нашими механізаторами, водіями, будівельниками, кухарями, тваринниками. Збільшили й реалізацію продукції КСП через торговельну мережу агропідприємства та нашої громади за зниженими цінами. А це 8 гривень — булка хліба, 40 гривень — кілограм гречаної крупи, 11 — кіло яшної, пшеничної, горохової крупи та вівсянки; 9 — кукурудзяної крупи; 12 — борошно; 40 гривень за літр олії. М’ясо продаємо по 70 гривень за кілограм, молоко жирністю 4 відсотки по 15 гривень за літр. Для кількох родин орендуємо житло. Для умеблювання цих помешкань придбали десяток диванів, півдесятка ліжок, три холодильники, дві газові плити. Надаємо і безкоштовну допомогу продуктами переселенцям та багатодітним родинам.
А ще додам, що Сергій Войченко й очолюваний ним колектив наростив і волонтерську допомогу армії. Воїнам передали автомобіль ГАЗ-66, закупили та відвезли бійцям два тепловізори, 55 розгрузок, 2 бронежилети, 40 пар берців, півтора десятка карематів та спальних мішків. На закупівлю продуктів харчування витратили 30 тисяч гривень, виділили 2300 літрів дизпалива, на виготовлення борошна для армії відправили безкоштовно «Київмлину» 30 тонн пшениці. Допомагали війську й будівельною технікою. Заслуга голови Паланської громади Руслана Яремчука та директорки Родниківської школи Олександри Слупіцької, що тут є прихисток. А щоб нормально функціонував (за добу в лютому-березні через нього перейшло 300 і більше осіб) помагало і КСП «Родниківка». Допомагали тим, чим могли, й усим, чим треба було. Бо — війна.
Василь МАРЧЕНКО,
фото автора.
Лисянщина, Уманщина
