Це господарство, як і переважна більшість агропідприємств Уманського району, надавало й надає велику волонтерську допомогу воїнам Збройних Сил України всим, чим може. Їдуть волонтери на фронт — КСП «Родниківка» підсобить у формуванні вантажу, потребують бійці чогось у технічному оснащенні — КСП і тут підставить плече.
Сільському люду жити зараз нелегко
Але з початком повномасштабної агресії «рускава міра» проти України КСП значно активізувало гуманітарну допомогу не лише фронтовикам і територіальній обороні, а й жителям села.
— Про допомогу фронту і мовиться багато, і робиться чимало. А ось про жителів села в більшості випадків забувають і влада, і фермери та підприємці, — ділиться міркуваннями директор КСП «Родниківка» Сергій Войченко. — А живеться селянам геть нелегко: в магазинах усе подорожчало, вартість проїзду в громадському транспорті підскочила, платежі за електрику та водопостачання зросли, а медикаменти в аптеках уже давно додали в ціні вдвічі чи й більше. А ще ж додалось переселенців, поменшало можливостей працевлаштуватися. Нині більшість сільського люду потребує допомоги. Особливий дискомфорт запанував у родинах сільських пенсіонерів, більшість яких за свою працю в колгоспах заробили мінімальну пенсію. Не дай Боже захворіти нині пенсіонеру з мінімалкою, і перед ним постає вибір: або ліки купувати, або необхідні продукти — щось одне, бо на те й друге разом пенсійних виплат не вистачає. Тому ми активізували допомогу жителям села Родниківка, організувавши продаж у магазині КСП продукцію власного виробництва за доступними цінами. А це — всі види круп, борошно, молоко, сало, олія, хліб. І люди швидко й активно переключились на наші торгові точки. Навіть із міста приїздять.
Виїзна торгівля — неабияка зручність населенню
Про добрі справи, як мовиться, земля слухами повниться. Так склалося і в цьому випадку. Про дешеві продукти в магазині КСП швидко поширилася звістка навколишніми селами, люди з сусідніх населених пунктів почали сюди навідуватися.
— Багато хто з жителів сусідніх сіл почав говорити нам: а чому б вам не приїхати з вашими продуктами до нас? — продовжує розповідь Сергій Михайлович. — Ми подумали й вирішили, що така пропозиція дуже доречна, бо не всі люди, особливо поважного віку, можуть до нас приїхати, а про жителів віддалених сіл — і говорити нічого. Тому й вирішили організувати виїзну торгівлю у населені пункти на території Паланської територіальної громади, куди входить і Родниківка. Вже перші виїзди показали, що попит на нашу продукцію таки є, покупців серед місцевих жителів — не бракує.
— Але ж це додає зайвих клопотів вашим працівникам?
— Частково — так, але це стосується обмеженого кола осіб, — пояснив Сергій Войченко. — Зайві клопоти мають 3-4 наші працівники, а вигоду, зручність у результаті цього заходу одержує велика кількість жителів відвіданого села. Особливо раді цьому, наголошую, споживачі з віддалених сіл громади, кому не геть зручно й далеко недешево добиратись до райцентру, щоб відвідати місцеві супермаркети та гастрономи.
У супермаркетах таких цін не побачиш
Свідком одного такого виїзду автомашини з родниківськими продуктами став автор цих рядків у минулий четвер. Завантажена вщерть автівка КСП прибула в село Юрківка цієї ж таки Паланської громади, що по Бершадській автотрасі на межі Черкащини з Вінничиною. І попри досить ранню пору (лише о пів на сьому ранку) на її приїзд уже чекав гурт людей. І коли водій Владислав Сіпко та продавчиня Людмила Дерев’янко вивантажили мішки з крупою, вже зібралось майже два десятки юрківчан. Торгівля розпочалася швидко, і хоч йшла жваво, однак черга з 6-8 осіб перед прилавком не зменшувалась. Бо на місце тих юрківчан, які скупили необхідний товар, прибували нові односельчани.
На склі автівки висів аркуш із цінами, надрукований крупним шрифтом (щоб видно було й без окулярів): літр олії — 48,50 грн, кілограм борошна — 12 грн, гречаних крупів — 55, гречана січка — 40, вівсяних крупів — 12, кукурудзяних — 10. Кілограм круп із гороху, ячменю, пшеничних і перлових — по 11 гривень. По 8 гривень коштує кіло кукурудзяної манки, січки ячмінної та пшеничної. Ціна кілограма родниківського сала — 60 гривень. Скажу чесно: більшість людей брали крупи по два чи й три кілограми і, як правило, кількох видів. А що стосується свіжого сала, то його купували цілими шматками, рідко хто просив кіло чи півтора.
— Люди беруть, бо ціни — доступні, в супермаркетах таких не побачите, — сказала жителька Юрківки пенсіонерка Світлана Синько. — Та й переконались вони, що куплене — свіже й якісне, виготовлене на совість.
— Черга за родниківськими продуктами тому, що з тих 750 жителів у Юрківці третина — це пенсіонери, в яких невисокі пенсії, — прокоментував староста Юрківського старостинського округу Станіслав Важинський.
Сказане Станіславом Васильовичем доповнила жителька Юрківки Валентина Вдовиченко:
— Гріх ображатись — борошно дуже гарне. Я спочатку взяла 15 кілограмів, а потім порадилась із чоловіком Володимиром Івановичем і купили цілий мішок.
А ось Тетяна Рахман придбала кілька видів круп і загалом вийшло їх пів мішка, якого вмостила на багажник велосипеда.
— Хороші крупи: свіжі, якісні, а головне — недорогі, тому й беруть їх люди охоче, — прокоментувала свою покупку добродійка Тетяна.
— Люди не настільки зараз багаті, щоб переплачувати зайве, тому й беруть родниківський товар, бо ціна помірна, — так пояснила діловод округу Олена Заболотня. — Це справді поміч нашим людям, особливо пенсіонерам і жителям похилого віку. За це й їхнє спасибі родниківцям.
Василь МАРЧЕНКО,
с.Юрківка Уманського району
