Про це раптове водопілля, що прийшло на деякі території Канівщини, Черкаського та Золотоніського районів, у перші дні активно інформували в пресі, по телебаченню й радіо. не бракувало розповідей очевидців, репортажів, коментарів фахівців із гідрометцентрів, порад і підбадьорливих звернень чиновників різних рівнів влади. Слава богу, підступна вода почала з часом спадати, то й стихає мова про саме водопілля та принесені ним біди й труднощі. але від них декому з місцевих хліборобів дітися ніде, бо несподівана повінь дошкулила трударям сповна.
Засновникові селянсько-фермерського господарства «Златополь», що в селі Дмитрівка Золотоніського району, Василю Драчу вже йде лік його 80-го року від дня народження. І переважна частина цього життєвого шляху пов’язана в нього з Золотоніщиною. Отож, яким бував перебіг весняної погоди в цій місцині, він пам’ятає добре, бо все ж це чинилося на його очах. — Таке водопілля в околицях Дмитрівки та сусідніх сіл востаннє було 53 роки тому, — пригадує Василь Павлович. — Тоді натерпілися лиха і люди з навколишніх поселень, і колгоспи, зазнали змін прилеглі до річки Супій та верхів’я Кременчуцького водосховища місцини. Причиною всьому була значна кількість снігів і раптове їх танення. Струмки талої води потекли в Супій, річка переповнювалася й невдовзі вийшла з берегів. Несподівані води заливали луки, пасовища, поля, людські городи й садиби, гаї та байраки.
Але ця більш як півстолітньої давності весняна повінь мала цілком природне походження. А ось цьогорічне лихо стало несподіваним. Річка Супій вже вище села Дмитрівка (тобто в межах села Піщане й далі проти течії), поблизу Гельмязева, Плешканів, Калеників, Підставків, Богданів і Безпальчого, з берегів не виходила і по прилеглих обширах річкової долини не розливалася. Це — незаперечний факт, як і те, що не було переповнене водою річище Супою й у колишньому Яготинському та Згурівському районах Київщини, тобто — біля витоку. Біда до жителів Матвіївки, Дмитрівки та низки придніпровських сіл на правобережній Черкащині прийшла з цілком несподіваного боку — з верхів’я Кременчуцького водосховища. І, як офіційно повідомила обласна влада («Черкаський край», 19 квітня ц.р.), сталося все це через значні скиди води під час її пропуску через водосховища дніпровського каскаду. Якщо бути точнішим, то через запізнення з цими скидами — тобто Кременчуцьке водосховище не було вчасно позбавлене частини об’єму води. І скид її з Київського, а потім і з Канівського водосховищ призвів до затоплення заплави та часткового затоплення прируслових масивів верхів’я Кременчуцького водосховища.
— Отож, напрошується висновок, що цьогорічне підтоплення в наших околицях має швидше не природний, а рукотворний характер. До такого висновку дійшли і я, і моя родина, й наші односельці з Дмитрівки, — підсумував Василь Павлович. — Але від цього на душі стає не легше, а навпаки — бо це водопілля дніпровською водою принесло нам збиток.
Дійсно, в Дмитрівці не бракувало луків, сіножатей, городів і навіть садиб, підтоплених навальною дніпровською водою. Частина земельних площ у селі ще й минулого тижня була залита. Багато людей і тиждень тому, й нині ще не в змозі засіяти чи засадити город, бо де довго стояла вода, було надто мокро. Ґрунт на багатьох присадибних ділянках таки добряче перенасичений вологою.
Та найбільше турбот спіткало дітей Василя Драча — сина Володимира й невістку Світлану, які нині хазяйнують на землях заснованого батьком «Златополя».
— На загал на оброблюваних нашим селянським (фермерським) господарством і приватним підприємством «Златополь» землях, підтоплених повінню, вода залила 40 гектарів площ озимого ріпаку, 17 гектарів озимої пшениці, 22 гектари посіяного соняшнику, 23 гектари незасіяної ріллі та 31 гектар сіножатей і пасовищ, — розповів Володимир Драч. — За попередніми підрахунками, це підтоплення завдало лише на ріпаковому полі збитків десь на 300 з гаком тисяч гривень. Близько 200 тисяч гривень може бути збиток, завданий ділянці озимої пшениці. На таку ж суму натягує і поле, засіяне соняшником. Бо й насіння, і міндобрива, і сама сівба (як озимини, так і ярини) та передпосівний обробіток ґрунту обійшлися нам недешево.
Не засіяною є поки що й рілля, яка була залита дніпровською водою і яка нині перезволожена, сюди ще не швидко виїде сівалка. Отже, збитки є, вони — чималі, й ще не остаточні.
На біду, яка спіткала фермерську родину, відгукнулися духовні побратими засновника «Златополя» Василя Драча — фермери-козаки з Черкащини та сусідньої Київщини. Це представники Черкаського коша козацьких команд особливого чину Чорноморського козацького війська УК. Першим був фермер зі Ставищанського району Київщини Сергій Бурлака, який неодноразово своїм автомобілем доставляв і доставляє волонтерську допомогу фермерів Черкащини на фронт. Розуміючи ситуацію, в якій опинилася родина Драчів, Сергій Іванович поділився насінням гречки для засіву кількох гектарів ріллі. Вслід за ставищанським Бурлакою зголосився на допомогу Михайло Ткалич — голова фермерського господарства «Мрія» з Хрущівки Золотоніського району. Михайло Васильович, як і Сергій Бурлака, виділив на посів Драчам насіння гречки. І не лише її, а й ще однієї круп’яної культури — проса. Громадять можливу підтримку своєму духовному побратиму й фермери-козаки з Жашківщини. Бо — весна, треба засіяти пізніми культурами землю, яка підтряхне від несподіваного водопілля. І в цьому випадку гречка й просо стають справді рятівними культурами для «Златополя».
У зв’язку з підтопленням орендованих земель сільськогосподарського призначення, спричиненого повінню, Володимир і Світлана Драчі звернулися із проханням до Золотоніської районної військової адміністрації та виконкому Новодмитрівської сільської ради, до якої територіально входить і їхня Дмитрівка. Прохання лаконічне: з метою фіксації стихійного лиха та збитків просимо створити комісію з фахівців РВА та Новодмитрівської ТГ для проведення обстеження земельної ділянки і складання відповідного акту в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Та на свої звернення Драчі одержали формальні відписки з обох владних інстанцій. З тією лише різницею, що РВА послалася на виконком сільради, який не вбачає підстав для встановлення в цьому випадку рівня надзвичайної ситуації. А виконком Новодмитрівської сільради зажадав кілька додаткових формальних документів, які б доводили, що твоє затоплене — дійсно твоє. І це при тому, що Драчі Новодмитрівській сільраді (як і вимагає чинне законодавство) сплачують єдиний сільськогосподарський податок, що нараховується від кількості оброблюваної землі та ще плюс податок із зарплати працівників. А що стосується документів, які зажадала сільрада, то щоквартально Драчі звітують цьому органу про використання земель сільськогосподарського призначення із зазначенням їх кадастрових номерів. Зрештою, це можна було б уточнити й після візиту комісії, яку так і не створили.
Василь Марченко, фото автора. Золотоніський район
