Позицій не здаємо,хоч це й нелегко
— Працювати нині нелегко, бо — війна. І хоч фронти гримлять далеко від нас, проте труднощі, притаманні війні, тривожать нас сповна, як і всіх трудівників аграрної галузі, — ділиться думками директор Углуватського відділку корпорації «Украгротех» Галина Василівна Осадча, яка обіймає цю посаду впродовж не одного десятиріччя. — Але мої земляки, односельчани перед воєнним лихоліттям не спасували, а згуртувалися ще міцніше. За це я щиро вдячна і мій доземний уклін їм за підтримку, єдність і працьовитість. Бо тваринництво було і є тією галуззю, що вимагає щоденної нелегкої праці й ретельної турботи. Одним днем чи одним тижнем тут не відбудешся, так, як це може бути в жнива чи на сівбі. Хто тримав велику рогату худобу, той знає, що лише один день не нагодуй так, як слід, і надій молока впаде на добрий тиждень. Тому щоденна збалансована сита годівля — запорука високої продуктивності корів.
А поголів’я Углуватського відділку, яким керує Галина Василівна, — це на сьогодні майже шість сотень дійних корів. І не просте безпорідне стадо, а племзавод по чорнорябій українській молочній породі. Й не в дійницю доярки доять цих корів, а в спеціальному доїльному залі, який тут було збудовано в числі перших подібних на Черкащині.
Річний запас кормів — це святе
Відповідно, на цьому молочно-товарному комплексі (фермою назвати цей об’єкт якось і язик не повертається) застосовується прогресивна технологія годівлі: стабільна із цілорічного запасу кормів.
— Для всієї тваринницької галузі нашого агропідприємства ми цьогоріч заклали 9 тисяч тонн силосу кукурудзи, з них 6 тисяч тонн — в Углуватському відділку, — розповів генеральний директор корпорації «Украгротех» Ростислав Сергійович Омельяновський. — Така кількість соковитого корму гарантує щоденну достатню годівлю кожної корови дійного стада. Якість його буде висока, бо косовицю кукурудзи розпочали в оптимальні строки. Та й процеси розправлення та трамбування вели безупинно: техніка й розгортала, й ущільнювала масу в силосній споруді ретельно.
Що це справді так, я сам переконався, коли минулого тижня навідався в Углуватку й побачив хід силосування. Воно йшло безупинним конвеєром, автомашини снували з поля до кормового двору і з нього на лан одна за одною. А потужні трактори розправляли й трамбували масу без перепочинку. Споруда заповнювалася на очах.
Давно такої люцерни не було
Цікавлюсь, яка урожайність силосної кукурудзи.
— Кожен гектар плантації, зайнятої гібридами силосного типу, видає по 430 центнерів соковитої зеленої маси, — говорить Галина Осадча. — Це непоганий показник. І хоч спека останнім часом і набрала було сили, але кукурудза передчасно не почала сохнути, рослини не лише високого росту, а й соковиті.
Силосування завершилося, але турбот, як виявилося, в кормозаготівельників не меншає. Хіба що з однієї техніки пересядуть на іншу. Бо вслід за кукурудзою на них натискує інша культура — люцерна. А в Углуватці її мають гарний шмат у кормовому клині. Вже три укоси мали тут цієї бобової трави, на черзі вже й четвертий. І, схоже на те, що буде він не гірший, а, може, навіть кращий за попередні. Бо опадів було вдосталь, як і сонячного тепла, і травостій люцерни піднімався не по днях, а по годинах.
Але, як пояснила Галина Василівна, косовицю доведеться починати з того поля, де цю рослину посіяли як підпокровну, разом із яриною. Завдяки сприятливій погоді молоді рослини виросли гарні й густі, час косарям за них братися. Так трапляється далеко не кожного літа, тож щедрим дарунком нинішнього року гріх не скористатись. І ось у понеділок, 11 вересня, косовиця розпочалася на цьогорічній люцерні. З першого погляду навіть не скажеш, що тут ріс ярий ячмінь, що на початку жнив снували зернозбиральні комбайни — таке гарне зелене це поле. Добрячу добавку дасть ця площа до кормових запасів племзаводу корпорації, може вдасться навіть перевершити річну потребу худоби. Але це — добре, бо запас, як відомо, ніколи зайвим не буває. А за нинішніх погодних катаклізмів він може бути справді великою підмогою. Бо хто його знає, чи не підсуне погода якийсь сюрприз майбутнього року.
Василь МАРЧЕНКО,
с.Углуватка
на Христинівщині
