День журналіста в умовах масштабної війни набуває особливого значення. Це — нагода висловити захоплення колегам, які продовжують працювати у редакціях, документувати наслідки російської агресії, підтримувати людей правдивою інформацією. А також подякувати тим, хто змінив слово на зброю та мужньо захищає Україну на полі бою.
Вшанували незабутніх
Заходи з нагоди професійного свята в Черкаській обласній організації Спілки журналістів розпочали з вшанування колег, які загинули за Україну.
Війна забрала зі строю медійників, із якими разом працювали, створювали проєкти, будували мирні плани. Якби ворог не розв’язав бойових дій, усі ці працівники ЗМІ могли б і далі створювати для своєї аудиторії якісний контент — писати статті, робити репортажі, знімати телесюжети й документальні фільми, приносили б людям користь і робили свій внесок в українську культуру.
Учасники заходів згадали незламних Олександра Коцуконя, Євгена Старинця, Сергія Моренка, Павла Тимошенка, Володимира Мукана, Віталія Таранушенка. Також пом’янули колег, яких за минулий рік провели в останню дорогу: Антоніну Глущенко, Степана Мацюцького, Ганну Немченко, Олександра Марченка.
Нагороди за захист інформпростору
Праця медійників є надзвичайно важливою для суспільства, що визнано на державному рівні.
1 червня ц.р. указом Президента України призначені державні стипендії видатним діячам інформаційної сфери. Серед них є й черкащани. Дворічну державну стипендію призначено фронтовому телеоператору В’ячеславу Володимировичу Ромодану, який регулярно працює на Донеччині, Луганщині та Харківщині, висвітлюючи бойові дії та життя цивільного населення поблизу фронту. Довічну — Олександру Михайловичу Брижу, члену правління НСЖУ, заслуженому журналістові України. У 2014 році в окупованому Донецьку його затримували представники так званої ДНР, вимагаючи продовжити випуск газети «Донбас» уже як інструмента окупаційної пропаганди. Наш колега відмовився співпрацювати з окупантами, залишив рідне місто й згодом відновив видання вже в релокації з Черкас — як українську газету для мешканців Донеччини.
5 червня ц.р. указом Президента голову Національної спілки журналістів України, уродженця Черкас Сергія Антоновича Томіленка нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня.
До Дня журналіста Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення відзначила медійників, які служать у лавах Збройних Сил України та Сил оборони. За творчу діяльність журналіст і воїн Юлій Скороход зі Сміли із нагоди Дня військового журналіста був нагороджений Почесною грамотою. Її вручила регіональна представниця Нацради Галина Рижак матері Юлія — відомій медійниці Людмилі Скороход.
За внесок у розвиток та захист інформаційного простору, сумлінну працю та з нагоди професійного свята Почесною грамотою Нацради нагороджені Роман Кирей, заступник головного редактора ТОВ «Редакція газети «Черкаський край», та Андрій Вдовиченко, головний редактор КП «Телекомпанія Умань».
Почесною грамотою Національної спілки журналістів України нагороджені військові колеги, які з початком війни відклали до часу диктофони й блокноти та стали на захист Батьківщини. За громадянську позицію, особистий внесок у справу оборони країни, патріотизм цією відзнакою нагороджені тележурналіст Максим Дубінський, начальник групи комунікацій зенітного ракетного полку імені Максима Кривоноса; тележурналістка Ольга Косенко, комунікаційниця
56-ої окремої мотопіхотної Маріупольської бригади; журналіст «Черкаського краю» Роман Кирей, який захищає Україну на Донецькому напрямку; журналісти-військовослужбовці Сергій Халупінський, Тетяна Пархоменко, Валентин Чернявський, Сергій Косенко.
Ювілеї регіональних видань
Почесними грамотами НСЖУ відзначені колективи регіональних друкованих медіа, які у 2026 році святкують ювілеї.
Зокрема, трудовий колектив видання «Надросся» (м.Корсунь-Шевченківський) — з нагоди 105-ої річниці з часу виходу першого номера. В умовах повномасштабного вторгнення автори газети залишаються джерелом правди, оперативно інформують громаду та підтримують жителів краю, роблять важливий внесок у збереження пам’яті та формування поваги до захисників.
Також нагороду отримав трудовий колектив регіонального друкованого медіа «Трибуна хлібороба» (м.Христинівка) — з нагоди 95-ої річниці з часу виходу першого номера. Кілька поколінь виросли разом із газетою, дізнаючись із її сторінок про події в житті Христинівського краю. На шпальтах часопису закарбована історія району від важких буремних років і до нинішніх днів. В умовах воєнного стану творці забезпечують безперебійний випуск номерів та зберегли читацьку аудиторію.
Конкурс творчих знахідок
Традиційно цього року проходив творчий конкурс «Інформаційна передова Черкащини», організований обласною організацією спілки. Він має на меті відзначити кращі роботи черкаських медійників, які в умовах російської військової агресії зберігають вірність професії. Тема року — «Незламні». Розглядалися матеріали різних жанрів, у центрі яких — захисники, волонтери, рятувальники, медики, аграрії та промисловці, представники громад, які працею наближають Перемогу. Спеціальна номінація — «Журналісти на війні» — присвячена творчим доробкам захисників, воєнкорів, волонтерів, які фіксують історію війни, створюють носії пам’яті про вторгнення, а також матеріалам про колег у лавах ЗСУ.
Загалом на конкурс надійшли подання від понад 20 авторів і медіапідприємств.
Військовослужбовиця Ольга Косенко здобула перемогу в спеціальній номінації «Журналісти на війні».
У категорії «Незламні» перше місце посіла Надія Паніван (онлайн-медіа «ВиЧерпно») за фотопроєкт «Символи пережитого: татуювання, які розповідають історії захисників». Друге місце — Тетяна Омелян (філія АТ НСТУ «Суспільне Черкаси») за матеріал про зниклого безвісти скульптора Дмитра Бур’яна «Мати пише синові щодня: на фронті зник безвісти митець з Черкас». Третє місце розділили творчий колектив газети «Дніпрова Зірка» (Євген Брусліновський та Марія Гламаздіна) і Тетяна Жилібовська (газета «Сміла»).
Лауреатами конкурсу названі: Василь Марченко («Черкаський край»), Олександр Вівчарик («Прочерк»), Вікторія Лега (ТРК «Ільдана»), Катерина Костюк та Анастасія Столбова («Суспільне Черкаси»), Валерія Кісільова (ТРК «ВІККА»), Анна Романенко («ВиЧерпно»), Ольга Квятковська (фрілансер), Наталія Карпенко («Сміла»), Світлана Перець та Олена Марчик («Надросся»).
«Смужка світла з кімнати, де живе мир»
На звістку про нагороди й вітання відгукнувся у мережі наш колега Роман Кирей: «Цьогорічний День журналіста застав мене за зовсім іншою справою серед розбомблених донецьких сіл, де між розбитими дахами хат червоніють стиглі черешні, а оптоволокно ворожих дронів окупувало неполені рядки полуниці. Бути на позиції, щомиті думати про бойові задачі та про життя побратимів означає поки забути про навики малювати репортаж, ловити й осмислювати деталі, емоції, нанизувати на нитку сюжету намистини ключових подій. Це все — потім, колись. А зараз — повна концентрація на тому, що робиш, на взаємодії з хлопцями в розрахунку, які вже відчувають усе без слів, лише погляду достатньо. Межа між військовою справою й професією журналіста для мене сьогодні — ніби двері між кімнатами. Відкрити їх зараз, означало б забрати частину безпеки, сил і часу від побратимів… Тим приємніше було отримати від колег та друзів привітання з професійним святом. Дякую! Це — ніби смужка теплого світла з тієї кімнати, де живе мир».
Матеріали стають історією
У літературно-меморіальному музеї Василя Симоненка, що поряд із редакцією газети «Черкаський край», діє експозиція до Дня журналіста.
Книги, газетні публікації та інші експонати проводять паралель між діяльністю журналіста й письменника Василя Симоненка та сучасними медійниками-воїнами. Матеріали виставки наочно демонструють, як наші журналісти у війську мужньо захищають країну, а цивільні кореспонденти фіксують події, допомагають армії та волонтерять.
Стаття Василя Симоненка «Людина переможе ніч» у газеті «Молодь Черкащини» за 12 лютого 1960 року перегукується з публікаціями сучасних журналістів, що свідчать про важливість медіа, соціальну значущість і професійну солідарність. Завдяки цьому майстри пера та мікрофона залишаються єдиною спільнотою, яка захищає свободу слова навіть у найскладніші часи.
Тетяна КАЛИНОВСЬКА
