Зимової пори нинішнього року, яка не відзначилася ні міцними морозами, ні потужними снігопадами, багато хто пророкував дружну й теплу весну. Та не так сталось, як гадалось: весна хоч ніби й почалась зарані, та виявилася зовсім не теплою й абсолютно не дружньою. Спершу відзимкуваті холоди цупко тримали в своїх обіймах природу, а далі стали чергуватись із мрякою та дощами. Отак усі надії на ранню й теплу весну зійшли нанівець. Та хлібороби СПОП «Відродження» протиставили випробуванням стійкість, злагодженість і майстерність.
Завівши мову з генеральним директором групи компаній «Відродження», що на Шполянщині, Юрієм Ляшенком про нинішню весну, її непередбачувані примхи й те, як це завадило проведенню весняних польових робіт, мені цікаво було почути думку не лише щодо ситуації з гальмуванням усього комплексу робіт на ланах, а й ще один інтересний момент. Бо виявилося, що моєму співрозмовнику, як і мені, ріже слух словесний новотвір, який запанував з легкої руки носіїв потворного суржику в нашому радіо- та телеефірі, на сайтах і навіть на шпальтах газет. Маю на увазі не властивий для української мови словесний покруч — посівна кампанія.
— Справді, ми до цього — сіяли, і робили це як весною, так і восени, — підтвердив Юрій Васильович. — Якщо весною — то це була весняна сівба або сівба ярини. А осінньої пори була сівба озимини або, принаймні, осіння сівба. А нині чиновницький люд (а за ними багато й ваших колег-журналістів) десять разів за хвилину скажуть поцуплені з російської «посівну» чи навіть «посівну кампанію», ігноруючи рідну й звичну для селянина сівбу. Чуючи засилля «посівного» покруча, мимоволі й сам у розмові починаєш його десь вклинювати. А в нас споконвіку — сівба, «посівна» — це в московії.
— Цілком згоджуюсь із вами. Отож, як у вас ситуація із сівбою ярини?
— Як і в усіх: її нам пригальмувала несприятлива погода, особливо дощі останнього місяця. Опади суттєво поповнили (а подекуди — й переповнили) запаси вологи в грунті, хоча це загалом ніби й непогано. Але тривалі (по тижню й більше) періоди з мрякою та короткочасними дощами відтермінували головну весняну роботу — сівбу. Бо ж сівалку не поставиш у загінку сіяти ярину на лану, де не те що колеса грузнуть у мокру ріллю, а й до взуття сівача липне грунт. Хотілось чи не хотілось, а мусили чекати сприятливої днини, коли врешті-решт розпогодиться й грунт підтряхне.
— Ранньою яриною ми встигли засіяти майже всі заплановані площі, а ось сівбою пізніх зернових та технічних культур зайнялись в останні дні, коли й дощі випадати перестали, і грунт підсох, — розповів головний агроном СПОП «Відродження» Анатолій Гайдаш, коли ми з ним зустрілися 1 травня вранці. — Повним ходом сіємо соняшник і кукурудзу, бо відкладати далі ніяк, терміни й строки підганяють. Відповідно готується грунт для цієї сівби. Та, крім сівачів, роботи вистачає й для інших механізаторів. Одночасно обробляють гербіцидами поля озимини. На площах із посіяною яриною застосовують грунтові гербіциди. Практично закінчили підживлення добривами (КАСом) пшеничних ланів. На черзі вже й захист рослин від шкідників і хвороб. Між іншим, розвитку останніх неабияк сприяла волога й хмарна погода. Тому клопотів на весняних полях вистачає, встигай лише та дивись, щоб щось не прогавити.
На перебіг весняної сівби в Україні вже другу весну істотно впливає ситуація з продажем нашого збіжжя заморським споживачам. Як відомо, торішня блокада морських портів добряче вдарила по аграрних підприємствах, як великих, так і малих фермерських. Певні труднощі в цій царині спостерігаються і нинішньої весни. Багато хто з аграрних виробників не зміг вчасно (а головне — за пристойну ціну) продати намолочене торік збіжжя, в багатьох виникли труднощі з коштами. Тому непоодинокі випадки, коли хтось і сіє без добрив, і шукає дешеве насіння, і не нашкрібає грошей на засоби захисту рослин. У групі компаній «Відродження» свого часу також відчули, що звичні й усталені шляхи реалізації технічних, а особливо — деяких зернових культур, раптово обірвались. Але тут не розгубились і кинулись шукати нові, а головне — доступні й ефективні канали збуту вирощеного. Якби я сказав, що тут знайшли широкий канал реалізації збіжжя — це було б неправдою, або, принаймні, перебільшенням. Однак, пошуком таких каналів, нових логістичних розв’язок, аналізом менеджменту та транспортних варіантів займаються як сам генеральний директор Юрій Ляшенко, так і певне коло фахівців. Юрій Васильович часто буває в далеких поїздках, не дивина, що інколи з ним годі зустрітись і кілька днів підряд, частенько він вирушає і в недалекі місця. Бо треба шукати, аналізувати, вирішувати, вибирати можливий, а, головне — найкращий варіант. Цей момент вдало схарактеризував молодий працівник «Відродження» Юрій Криницький, завідуючий великотоннажним автотранспортом СПОП, якому доручили освоювати коло турбот, пов’язаних із технічним станом транспорту для перевезення зерна, певні логістичні моменти:
— Шукаємо, куди не просто є можливість збути зернову продукцію, але й де готові на нашу пропозицію відповісти оплатою на достойному рівні. Бо щоб виростити гарний урожай у нинішньому році, слід у нього зараз вкладати гроші. Та й сівачам, які завершують сівбу ярини, треба сповна заплатити за добросовісну працю.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Шполянщина
